25 березня в українському календарі позначене особливою датою — професійним святом тих, чия праця рідко потрапляє у заголовки новин, але без чиєї щоденної роботи держава б не встояла. День Служби безпеки України — це не просто формальна нагода вручити грамоти й почесні відзнаки. Це момент, коли країна відкрито дякує контррозвідникам, оперативникам, аналітикам і бійцям спецпризначення за те, що загрози часто знешкоджуються ще до того, як стають видимими для пересічного громадянина.

За понад три десятиліття існування СБУ перетворилася з пострадянського органу зі складною спадщиною на сучасну спецслужбу, чиї операції обговорюють світові медіа. Кримський міст, операція «Павутина», удари по підводних човнах і нафтопереробних заводах противника — усе це робота однієї структури, яка щодня працює на кількох фронтах одночасно: фізичному, інформаційному, кіберпросторовому.

У цьому матеріалі — все головне про професійне свято української спецслужби: чому саме 25 березня, як виникла традиція, чим живе СБУ у 2026 році, які підрозділи стоять за гучними операціями та як коректно привітати співробітника або ветерана.

Чому День СБУ відзначають саме 25 березня

Дата прив’язана до конкретного історичного моменту — 25 березня 1992 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Службу безпеки України» під номером 2229-XII. Саме цей документ юридично відокремив українську спецслужбу від радянського КДБ і визначив її як орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, безпосередньо підпорядкований Президентові України.

Офіційно професійним святом 25 березня стало майже десять років по тому. У 2001 році тодішній президент Леонід Кучма підписав Указ №193/2001 «Про День Служби безпеки України». У документі прямо вказувалося, що свято встановлюється з огляду на заслуги спецслужби у захисті державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності та законних інтересів держави. Так дата ухвалення закону отримала статус щорічного національного професійного свята.

У 2026 році Україна відзначає вже 34 роки від дня ухвалення базового закону про СБУ і 25-річчя самого професійного свята — невелике, але символічне ювілейне співпадіння двох важливих відліків.

Цікаво, що 25 березня — це ще й церковне Благовіщення Пресвятої Богородиці за новоюліанським календарем, а також Міжнародний день пам’яті жертв рабства і трансатлантичної работоргівлі. Така насиченість дати створює багатошаровий контекст, у якому державне свято звучить особливо вагомо.

Що таке СБУ та які її ключові завдання

Служба безпеки України — центральний державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку країни. На відміну від поліції чи прокуратури, її компетенція стосується загроз стратегічного рівня: шпигунства, диверсій, тероризму, посягань на конституційний лад, кіберзлочинів проти критичної інфраструктури та корупції, що загрожує національній безпеці.

Базові напрями діяльності спецслужби визначені законом і підзаконними актами. Серед них — контррозвідка, боротьба з тероризмом, захист державної таємниці, протидія розвідувально-підривній діяльності іноземних спецслужб, охорона національної державності та боротьба з організованою злочинністю в економічній сфері, коли вона має ознаки загрози безпеці держави.

Дані базуються на відкритих матеріалах Служби безпеки України та публікаціях ресурсу Українська правда щодо реформування спецслужби. Структура корегується указами президента — востаннє керівний склад було оновлено на початку 2026 року, коли в очільника СБУ з’явились перший заступник і чотири заступники.

Як виглядає структура спецслужби сьогодні

Центральний апарат СБУ розташований у Києві. Йому підпорядковані регіональні органи в кожній області, які займаються оперативною роботою «на землі». Окремо діють функціональні департаменти за напрямами — від контррозвідки і захисту державності до кібербезпеки, протидії корупції та військової контррозвідки. У структурі є також власні слідчі підрозділи, ізолятори тимчасового тримання, навчальні заклади та військово-медичне управління.

Окрема історія — бойове крило. Центр спеціальних операцій «А» СБУ, який українці частіше називають просто «Альфою», бере початок ще з 1994 року, коли на базі 10-го відділення Групи «А» було створено антитерористичний центр. Сьогодні це розгалужена структура з регіональними відділами у кожному обласному центрі, що об’єднує штурмовиків, снайперів, водолазів, операторів дронів і саперів. Девіз підрозділу — «Життя — Батьківщині! Честь — нікому!».

До спеціалізованих структур також належать спецпідрозділи з протидії організованим злочинним угрупованням, підрозділ оперативно-технічних заходів, інформаційно-аналітичні центри та власна служба охорони об’єктів. Така архітектура дозволяє СБУ працювати одночасно з абсолютно різними загрозами — від шпигуна під дипломатичним прикриттям до диверсійної групи в тилу або кібератаки на енергосистему.

СБУ під час повномасштабної війни: операції, що увійшли в історію

Від 24 лютого 2022 року Служба безпеки України фактично перетворилася на повноцінного учасника бойових дій. Контррозвідники полювали на диверсійно-розвідувальні групи в Києві та області, бійці ЦСО «А» обороняли столицю, мінували логістичні маршрути ворога, підривали шляхопроводи. Звільнення села Мала Рогань під Харковом 25 березня 2022 року — символічна перемога саме у день професійного свята спецслужби.

За три з половиною роки великої війни СБУ провела серію операцій, які навіть західні аналітики називають безпрецедентними. Ось лише кілька з них.

Операція «Павутина» 1 червня 2025 року стала першою у світі масштабною атакою малих ударних дронів на стратегічну авіацію противника на аеродромах базування. У результаті синхронного удару по п’яти аеродромах було уражено близько 15 ворожих повітряних суден, включно з носіями крилатих ракет.

Удари по Кримському мосту повторювалися кілька разів. У червні 2025 року СБУ застосувала підводну вибухівку проти опор мосту, що, за словами тодішнього очільника СБУ Василя Малюка, відкрило «нову епоху морської історії». 15 грудня 2025 року спільна операція СБУ та ВМС за допомогою підводного дрона Sub Sea Baby уразила російський підводний човен проєкту 636.3 «Варшавянка» у бухті Новоросійська — публікація NV з посиланням на Defense Express підтвердила часткове затоплення субмарини за супутниковими знімками.

Окремий напрям — економічне виснаження противника через удари по нафтопереробних заводах і нафтобазах углиб країни-агресора, а також знищення техніки на тилових аеродромах. До цього додаються контррозвідувальні операції: викриття агентурних мереж, які готували теракти проти військових і публічних осіб, нейтралізація шпигунів у силових структурах та критичних інфраструктурних об’єктах.

Хто очолює СБУ та як змінювалося керівництво

Голова СБУ призначається Верховною Радою за поданням Президента України. Він підпорядкований безпосередньо главі держави і за посадою очолює колегію служби — дорадчий орган, де обговорюються стратегічні напрями оперативної роботи. У різні роки спецслужбу очолювали постаті дуже різного політичного ваги — від Євгена Марчука, який стояв біля витоків відомства, до Валентина Наливайченка, Василя Грицака, Івана Баканова та Василя Малюка.

На початку 2026 року відбулися важливі кадрові зміни. Василь Малюк, який керував спецслужбою у найгарячіший період великої війни, пішов у відставку. Виконувачем обов’язків голови СБУ було призначено Євгена Хмару — генерал-майора, що раніше очолював ЦСО «А». Тоді ж президент окремим указом оновив структуру керівництва: голова СБУ має першого заступника та чотирьох заступників, а під час воєнного стану в.о. керівника може призначатися безпосередньо президентом.

Як прийнято відзначати День СБУ

Свято має офіційний і людський виміри. На офіційному рівні цього дня традиційно вручаються державні нагороди, присвоюються позачергові військові звання, проводяться урочисті засідання колегії. Голова СБУ та президент звертаються з вітальним словом до співробітників, окремо вшановують пам’ять загиблих — і у попередніх війнах, і в нинішній російсько-українській.

На неформальному рівні все простіше і тепліше. Українці пишуть привітання знайомим, які служать або служили в органах безпеки, телеграм-канали і медіа публікують добірки картинок та віршів, у школах проходять зустрічі з ветеранами. Серед поширених форматів привітань:

• щира подяка за роботу, яка часто залишається за кадром і ніколи не потрапляє в новини;
• побажання повертатися додому з кожного завдання — особливо актуальні в умовах війни;
• згадка про конкретні гучні операції останніх років як привід для національної гордості;
• теплі слова сім’ям співробітників, які щодня живуть у режимі очікування дзвінка.

Окремо варто пам’ятати про етикет. Чимало співробітників СБУ працює під негласним прикриттям, тому публічні привітання у соцмережах із зазначенням посад і прізвищ часто недоречні. Простіше і безпечніше — особисте повідомлення, листівка, дзвінок або лаконічна публікація без зайвих деталей. Це той випадок, коли стримана подяка коштує дорожче за гучний пост.

Реформа СБУ та європейський вектор

Тема реформування спецслужби обговорюється в Україні роками і набула нової актуальності в контексті євроінтеграції. Йдеться про звуження повноважень СБУ до класичних функцій спецслужби — контррозвідка, антитерор, кібербезпека, захист державної таємниці — і поступову передачу слідчих функцій у сфері економічної злочинності іншим відомствам, зокрема Бюро економічної безпеки.

Дискусії щодо балансу між «національною безпекою» і «державною безпекою», обсягу слідчих повноважень, цивільного контролю і прозорості тривають. Водночас сама війна стала найжорсткішим стрес-тестом для спецслужби — і одночасно прискорювачем модернізації. Робота з дронами власної розробки, поглиблена співпраця з партнерськими спецслужбами понад шістдесяти країн, нові підрозділи кіберрозвідки — все це сформувалось у бойових умовах.

25 березня — це не просто календарна позначка. Це день, коли країна публічно визнає: за тишею в тилу стоять конкретні люди, які добровільно обрали найскладніший і найменш видимий шлях служіння.

У 2026 році, коли війна триває вже четвертий рік, День Служби безпеки України звучить інакше, ніж у мирні часи. Це не свято парадного звіту, а нагода тверезо подивитися на пройдений шлях, згадати імена тих, хто не повернувся з завдання, і подякувати тим, хто продовжує роботу — часто без права її обговорювати навіть з найближчими. Можливо, саме в цьому і полягає головна цінність професії: захищати країну так, щоб більшість громадян ніколи не дізналися, від чого саме їх захистили.