У липні 2022 року російські окупанти вчинили один із найжахливіших воєнних злочинів проти українського військовополоненого — кастрували його канцелярським ножем у санаторії Привілля на Луганщині. Цей акт, зафіксований на відео, не лише продемонстрував нелюдську жорстокість, а й став символом системного терору, який росія застосовує проти захисників України. Головний виконавець — боєць підрозділу «Ахмат» Очур-Суге Монгуш з Туві — діяв разом з іншими військовими, знущаючись над беззахисним полоненим перед тим, як убити його.

Подібні випадки сексуального насильства та тортур над чоловіками-полоненими документують правозахисники вже не перший рік повномасштабного вторгнення. Жертву спочатку побили до втрати свідомості, зв’язали руки за спиною, заклеїли рота, а потім грубим канцелярським ножем відрізали геніталії. Після цього тіло волочили мотузкою й застрелили. Така послідовність підкреслює не випадковість, а свідомий намір принизити й знищити гідність українця.

Цей злочин викликав хвилю обурення як в Україні, так і за кордоном. Українські правоохоронці відкрили кримінальне провадження, міжнародні організації засудили дії росіян як порушення Женевських конвенцій, а ідентифікація причетних дала надію на майбутню справедливість. Водночас він нагадує, що війна продовжує забирати не лише життя, а й людяність у тих, хто її розв’язав.

Обставини трагедії в Привіллі

Санаторій у Привіллі Луганської області росіяни захопили на початку липня 2022 року під час боїв за Сєвєродонецьк. Місце перетворили на тимчасову базу, де утримували полонених. Саме тут 28 липня з’явився відеозапис, який швидко поширився спочатку проросійськими Telegram-каналами, а потім і в українському інформаційному просторі.

Полонений — військовослужбовець Збройних сил України — був одягнений у польову форму. Руки зв’язали за спиною, у роті кляп або скотч. Група російських військових, серед яких виділявся чоловік у широкополому капелюсі та синіх хірургічних рукавичках, спочатку жорстоко побила полоненого ногами до втрати свідомості. Потім один з катів дістав канцелярський ніж — звичайний інструмент для різання паперу й коробок — і почав діяти.

Канцелярський ніж у цьому контексті виглядає особливо цинічно. Це не бойовий кинджал і не спеціальний інструмент. Звичайний офісний або господарський предмет, який росіяни використовували для максимального приниження. Різкі рухи, кров, вигуки образ на російській мові — усе це знімали на камеру, ніби для власного «трофею» чи для залякування.

Покроковий перебіг подій на відео

Ось як розгорталися події за свідченнями журналістів та розслідувань:

• Російські військові топчуть полоненого, поки той не втрачає свідомість.
• Чоловіка зв’язують, знущаються, зривають одяг.
• Головний кат у рукавичках і характерному капелюсі розрізає штани канцелярським ножем, оголює геніталії.
• Відбувається кастрація — геніталії відрізають і демонструють камері.
• У продовженні відео відрізані частини кидають у обличчя жертві, тіло прив’язують мотузкою за ноги й волочать до канави.
• Остаточний постріл у голову.

Якість відео висока, слідів монтажу не виявлено. Геолокація Bellingcat підтвердила місце — територія санаторію в Привіллі. Автентичність також верифікували українські військові журналісти, зокрема Андрій Цаплієнко, який опублікував фото тіла після розправи.

Ідентифікація причетних

Завдяки характерним деталям — широкополий капелюх, статура, акцент — головного ката ідентифікували як Очур-Суге Монгуша, уродженця Туві, бійця підрозділу «Ахмат» (кадирівці). Інші учасники також належать до тієї ж групи російських сил. Українські правоохоронні органи та журналістські розслідування зібрали достатньо матеріалів для встановлення осіб.

Попри чітку ідентифікацію, станом на 2026 рік повноцінного публічного суду над Монгушем та його спільниками в міжнародних інстанціях ще не відбулося. Україна веде сотні справ щодо воєнних злочинів росіян, багато з яких розглядають у заочному порядку. Справа про кастрацію в Привіллі — одна з найбільш резонансних, і робота над нею триває.

Реакція України та світу

Українська влада відреагувала негайно. Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що катування є воєнним злочином без терміну давності. Офіс Генерального прокурора відкрив провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України — порушення законів та звичаїв війни. Президентська команда пообіцяла ідентифікувати та покарати всіх причетних.

Міжнародна спільнота також не залишилася осторонь. Високий представник ЄС Жозеп Боррель назвав подію «жахливою» та «ганебною». Amnesty International закликала провести незалежне розслідування та притягнути винних до відповідальності. У Сенаті США радник Пол Массаро використав відео як аргумент на користь надання Україні далекобійної зброї.

Цей воєнний злочин не має терміну давності й не може бути забутим.

Реакція простих українців була сумішшю болю, гніву та рішучості. Деякі закликали до жорсткої відповіді, правозахисники нагадували: помста за зразком росіян лише зіграє на руку ворогу. Головне — системна робота з документування та покарання.

Юридична кваліфікація та Женевські конвенції

Дії росіян прямо порушують статтю 13 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими: полонені мають бути захищені від насильства, залякування та приниження. Кастрація — це не лише фізичне каліцтво, а й акт сексуального насильства, який міжнародне право розглядає як воєнний злочин, а в окремих випадках — як злочин проти людяності.

Україна передала матеріали до ООН, Ради Європи та інших структур. Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні зазначила: якщо підтвердиться, такі дії становлять воєнні злочини. Подібні випадки сексуального насильства над чоловіками-полоненими фіксують у різних регіонах — від Харківщини до Херсонщини.

Символіка канцелярського ножа та психологічна війна

Чому саме канцелярський ніж? Це не випадковість. Російські сили часто використовують підручні засоби — від електрошокерів до звичайних ножів — щоб підкреслити «імпровізаційний» характер тортур. Такий інструмент робить злочин ще більш принизливим: жертву калічать не «професійною» зброєю, а побутовим предметом.

Для росіян це частина інформаційно-психологічної операції. Відео мало налякати українських бійців, зламати моральний дух, показати, що полон — це гарантоване приниження. Натомість ефект виявився протилежним: світ побачив справжнє обличчя агресора, а українці отримали ще один доказ, чому перемога — єдиний шлях до справедливості.

Медичні та психологічні наслідки (для тих, хто вижив у подібних ситуаціях)

Хоча в цьому конкретному випадку жертву вбили одразу після кастрації, варто розуміти, що означає така травма для тих, хто виживає. Масивна кровотеча, ризик інфекції, сепсис, шок — усе це вимагає негайної кваліфікованої допомоги. Психологічні наслідки — посттравматичний стрес, втрата ідентичності, глибока депресія — супроводжують постраждалих роками.

Українські медики та психологи, які працюють з колишніми полоненими, фіксують зростання випадків сексуального насильства над чоловіками. Це не поодинокі ексцеси, а системна практика, спрямована на руйнування особистості.

Хронологія ключових подій

Дані базуються на матеріалах Bellingcat, Conflict Intelligence Team та офіційних заявах українських правоохоронців.

Чому цей злочин важливий для просунутих читачів і новачків

Для тих, хто тільки починає розбиратися у війні, цей випадок — наочний приклад, як сучасна армія може деградувати до рівня середньовічних катів. Для просунутих аналітиків — це частина ширшої картини: використання сексуального насильства як інструменту терору, паралелі з Югославією 1990-х, де також фіксували кастрації полонених, та з іншими конфліктами.

Росія системно порушує всі норми міжнародного гуманітарного права. Кастрація канцелярським ножем — не «помилка» окремих солдатів, а логічне продовження політики, яку заохочує вище командування. Фільтраційні табори, тортури, зґвалтування, вбивства — усе це ланки одного ланцюга.

Шлях до справедливості

Україна не припиняє роботу. Кожне задокументоване відео, кожна свідчення полонених, кожна геолокація — це цеглинка в справі, яка одного дня ляже в основу вироку. Міжнародний кримінальний суд, національні суди, механізми репарацій — усе це інструменти, які працюють повільно, але невпинно.

Жоден кат не уникне відповідальності, навіть якщо сьогодні він ховається за кордоном.

Пам’ять про загиблого в Привіллі воїна живе в кожному українському серці. Його ім’я поки що не називають публічно з поваги до родини, але його подвиг і страждання стали частиною національної історії. Ця історія триває — і закінчиться лише тоді, коли останній російський злочинець постане перед судом.