О 18:08 8 травня 2025 року над Сикстинською капелою заклубочився білий дим — і площа Святого Петра вибухнула радісним «Habemus Papam». Кардинали зробили те, чого світ не бачив за дві тисячі років історії Церкви: обрали понтифіком американця. Новим главою Католицької церкви став 69-річний Роберт Френсіс Прево, який узяв собі ім’я Лев XIV.

Він став 267-м Єпископом Риму, наступником Папи Франциска і водночас фігурою, яку до конклаву мало хто бачив головним фаворитом. Скромний чернець-августинець, місіонер із багаторічним стажем у Перу, людина з американським і перуанським паспортами — портрет нетиповий навіть для Ватикану.

За перший рік понтифікату він устиг здійснити подорожі на Близький Схід та до Африки, провести консисторію, оновити Римську курію і не раз нагадати світові про «мученицьку Україну». Розберімося, ким насправді є новий папа римський і чому його обрання — це водночас і символ змін, і обіцянка спадкоємності.

Від Чикаго до престолу святого Петра

Роберт Френсіс Прево народився 14 вересня 1955 року в Чикаго, штат Іллінойс, у родині Луї Маріуса Прево та Мілдред Мартінес. У його жилах змішалося італійське, французьке та іспанське коріння — і ця багатокультурність, схоже, наклала відбиток на все життя. До чернечого Ордену святого Августина він вступив у 1977 році, а священничі свячення отримав у 1982-му.

Здобувши богословську освіту та ліценціат із канонічного права в Римі, молодий священник обрав шлях, який тоді мало хто пов’язав би з майбутнім понтифікатом. Із 1985 року він поїхав місіонером до Перу — і затримався там приблизно на тринадцять років. Викладав у семінарії в Трухільйо, керував формацією майбутніх священників, очолював парафіяльні спільноти. Перу стало для нього другою батьківщиною, а служіння бідним і маргіналізованим — внутрішнім компасом.

Кар’єрна траєкторія Прево вражає рівним, але неухильним підйомом. У 2001 році він став генеральним пріором Ордену августинців і обіймав цю посаду до 2013-го. У 2015 році Папа Франциск призначив його єпископом Чиклайо в Перу. А 2023-й став переломним: Прево очолив Дикастерію у справах єпископів — один із найвпливовіших органів курії, що відповідає за призначення єпископів по всьому світу — і того ж року отримав кардинальський сан.

Чому саме Лев XIV: символіка імені

Ім’я, яке обирає новий понтифік, — це не формальність, а свого роду програмна заява. І вибір на користь «Лева» виявився промовистим. Це ім’я не звучало у Ватикані понад століття: останнім його носив Лев XIII, понтифік 1878–1903 років. Сам Лев XIV згодом пояснив кардиналам, що навмисне відсилає до цього попередника.

Лев XIII увійшов в історію передусім завдяки енцикліці Rerum Novarum (1891), яка заклала фундамент сучасного соціального вчення Церкви — захист прав робітників, гідної оплати праці, соціальної справедливості в епоху першої промислової революції. Новий папа дав зрозуміти, що бачить Церкву соціальним орієнтиром для вірян в умовах нової технологічної революції — насамперед стрімкого розвитку штучного інтелекту. Інакше кажучи, він прагне дати духовну відповідь на виклики, які XXI століття кидає людській гідності.

Сам символ лева в християнській традиції теж багатошаровий: це мужність, духовна влада і витривалість. А найперший Лев — Лев I Великий (440–461) — захищав Рим від навали гунів і став першим понтифіком, якого назвали «Великим». Тож в одному імені поєдналися і соціальна чутливість, і твердість у захисті віри.

Перший американець на престолі: чому це важливо

Обрання Прево зламало неписане правило, за яким понтифік зі США здавався майже неможливим — надто потужною світовою державою є Америка, щоб додавати їй ще й духовний центр тяжіння. Та кардинали зробили інакше. Він став не лише першим папою-американцем, а й лише другим англомовним понтифіком в історії — після англійця Адріана IV у XII столітті.

Аналітики напередодні конклаву називали його «компромісною фігурою». І в цьому є логіка: Лев XIV навряд чи поверне Церкву до жорсткого консерватизму, але й не планує радикальної ломки доктрини. Він продовжує курс Франциска на турботу про мігрантів, бідних і знедолених, наголошує на відкритості, діалозі та співчутті. Водночас має репутацію людини, лояльної до традицій, — рідкісне поєднання, яке примирює різні крила католицької спільноти.

Дані наведено за матеріалами Vatican News та української Вікіпедії. Як видно з таблиці, біографія Лева XIV — це міст між континентами: народжений у Північній Америці, духовно сформований у Південній, обраний у Європі. Така широта досвіду рідко трапляється навіть серед кардиналів.

Перший рік понтифікату: дипломатія миру

Свій понтифікат Лев XIV офіційно розпочав 18 травня 2025 року, прийнявши символи папської влади — «перстень рибалки» та паллій. Уже під час інавгураційної меси він назвав Україну «мученицькою» і наголосив, що вона очікує переговорів про справедливий і довготривалий мир. Того ж дня відбулася його окрема зустріч із Президентом України Володимиром Зеленським та першою леді Оленою Зеленською.

Тема діалогу стала наскрізною ниткою всього першого року. За даними Vatican News, уже за кілька днів після обрання понтифік запропонував відкрити «Священні палаци» Ватикану для переговорів між Росією та Україною — ідею, яку Київ зустрів з ентузіазмом, а Москва — зі скепсисом. Протягом року Лев XIV зустрічався із Зеленським тричі, а в лютому 2026-го організував передачу гуманітарної допомоги українцям, які потерпали від сильних морозів через пошкоджену російськими обстрілами енергетику.

Серед головних подій першого року понтифікату варто виокремити кілька напрямків:

• Перша апостольська подорож до Туреччини та Лівану (листопад–грудень 2025) із паломництвом до Нікеї з нагоди 1700-річчя Першого Вселенського собору.
• Масштабна десятиденна поїздка до Африки — Алжир, Камерун, Ангола, Екваторіальна Гвінея — з акцентом на міжрелігійному діалозі та подоланні фундаменталізму.
• Консисторія з колегією кардиналів та оновлення структур Римської курії.
• Постійні заклики до миру — від Газа й М’янми до України — і дипломатична робота «за лаштунками».

Кожен із цих кроків показує понтифіка, для якого діалог — не абстрактне гасло, а робочий інструмент. Він свідомо відклав власні задуми, щоб спершу здійснити обіцянку попередника відвідати Нікею, і це чимало говорить про його повагу до спадкоємності. Слово «єдність» стало для Лева XIV ключовим — мостом, щоб подолати будь-яку стіну, і всередині Церкви, і у світі, розколотому війнами.

Що далі

На першу половину 2026 року Ватикан анонсував нові подорожі — одноденний візит до Князівства Монако напередодні Великого тижня та шестиденну поїздку до Іспанії. Понтифікат Лева XIV лише набирає обертів, і його обриси проступатимуть дедалі чіткіше.

Поки що портрет нового глави Католицької церкви виходить таким: спокійний інтелектуал з душею місіонера, який говорить мовою соціальної справедливості XIX століття, але звернений до викликів штучного інтелекту й глобальних воєн. Він не обіцяє революцій, але й не дає Церкві застигнути. Для України ж важливо, що з перших днів понтифікату Лев XIV не дозволив світові забути про війну — і назвав речі своїми іменами. У часи, коли мовчання буває зручнішим за правду, голос із балкона базиліки Святого Петра звучить на боці тих, хто чекає справедливого миру.