Чутки про те, що відомий знеболювальний препарат опинився поза законом у країнах ЄС, вже кілька років мандрують українським інтернетом. Одні запевняють, що ібупрофен викликає інфаркти, інші — що його давно зняли з полиць аптек Берліна та Парижа. Реальність, як зазвичай буває з гучними сенсаціями, виявилася значно прозаїчнішою.

Європейські регулятори дійсно неодноразово переглядали безпеку препарату й вводили певні обмеження. Але повна заборона — це інформаційний фантом, який живиться кількома реальними фактами, помноженими на десятки доз перебільшень. Розкладемо все по поличках спокійно й по суті.

Станом на 2026 рік Нурофен не заборонений у жодній країні Європейського Союзу — він офіційно дозволений, продається у звичайних аптеках і входить до базових рекомендацій ВООЗ як знеболювальне першої лінії.

Корінь історії тягнеться до березня 2020 року, коли пандемія COVID-19 тільки набирала обертів. Тодішній міністр охорони здоров’я Франції Олів’є Веран опублікував у твіттері застереження: пацієнтам із симптомами коронавірусу не варто приймати нестероїдні протизапальні препарати, включно з ібупрофеном. Заява пролунала як грім серед ясного неба й миттєво розійшлася світом.

Через лічені дні Всесвітня організація охорони здоров’я підтримала рекомендацію бути обережними, хоча згодом і пом’якшила позицію через відсутність переконливих клінічних доказів. Українські та закордонні медіа підхопили тему, а в соцмережах виникла лавина дописів із заголовками на кшталт «Європа відмовляється від Нурофену». Звідси й народилася легенда, яка живе досі.

Парадокс у тому, що жодного офіційного документа про заборону так і не з’явилося. Французькі аптеки продовжували продавати препарат, німецькі — теж, а британці навіть не знімали його з вільного обігу. Виник класичний феномен зіпсованого телефону: рекомендація обережності перетворилася на повну заборону за кілька десятків репостів.

За даними Європейського агентства лікарських засобів, у 2015 році регулятор справді посилив правила. Комітет з оцінки фармаконагляду й ризиків провів масштабний аналіз і встановив: високі дози ібупрофену — від 2400 мг на добу й вище — пов’язані з невеликим, але статистично значущим підвищенням ризику інфарктів та інсультів. Це не відкриття, а уточнення вже відомого факту, що стосується всього класу нестероїдних протизапальних засобів.

Висновок експертів був чітким і прагматичним. У дозах до 1200 мг на добу, які зазвичай використовують у безрецептурних формах, ібупрофен не показав підвищеного кардіоваскулярного ризику. Високі дозування для тривалого лікування хронічних станів (артрит, ревматичні захворювання) тепер вимагають медичної оцінки перед призначенням — особливо для пацієнтів із серцевою недостатністю, хворобами серця або порушеннями кровообігу.

Окремий випадок стався у вересні 2024 року, коли EMA рекомендувало призупинити продаж конкретного дженерика ібупрофену від іспанського виробника Liconsa. Причина — недостатня біоеквівалентність референтному препарату Нурофен Рапід. Йшлося не про сам ібупрофен, а про якість одного конкретного аналога. Цю історію також часом подають як «заборону Нурофену», хоча насправді все навпаки.

Дещо складніша картина склалася навколо Нурофен Плюс — комбінованого препарату, який містить не лише ібупрофен, а й кодеїн. Цей опіоїдний компонент потенційно викликає звикання, тому в багатьох країнах режим його продажу значно жорсткіший.

Австралія у лютому 2018 року повністю перевела всі ліки з кодеїном на рецептурний відпуск. Дослідники Сіднейського університету згодом зафіксували падіння кількості передозувань кодеїном на 51 відсоток, а від низькодозових форм — на цілих 79 відсотків. У Великій Британії Нурофен Плюс залишається у вільному обігу, але з обмеженням розміру упаковки до 32 таблеток та обов’язковим попередженням про максимум три дні застосування.

Джерела даних: офіційні матеріали Європейського агентства лікарських засобів та національних регуляторних органів.

Як бачимо, картина зовсім не схожа на повну заборону. Скоріше йдеться про різні рівні контролю залежно від складу препарату й національних традицій фармацевтичного регулювання. Класичний Нурофен з чистим ібупрофеном залишається доступним практично всюди.

Препарат належить до групи нестероїдних протизапальних засобів і працює через блокування ферментів циклооксигеназ — ЦОГ-1 та ЦОГ-2. Саме завдяки цьому механізму він знімає біль, знижує температуру й гасить запалення. Але та сама блокада має й зворотний бік: страждають слизова шлунка, нирки, серцево-судинна система.

Список звучить тривожно, але це стандартний профіль будь-якого препарату цього класу. Парацетамол навантажує печінку, диклофенак дає схожі кардіоваскулярні ризики, німесулід через гепатотоксичність дійсно заборонений у низці країн ЄС та США. Ібупрофен на цьому фоні виглядає одним із найбезпечніших варіантів — за умови розумного дозування.

Європейські клінічні протоколи сформулювали базове правило ще десятиліття тому: мінімальна ефективна доза, мінімально короткий час. Це не порожня фраза, а реальна стратегія зменшення побічних ефектів удвічі чи навіть утричі.

Для дорослої людини без серцево-судинних захворювань безпечне разове дозування становить 200–400 мг, добове — до 1200 мг при безрецептурному застосуванні. Дози від 2400 мг на добу можливі тільки під наглядом лікаря й вимагають оцінки кардіоваскулярних ризиків.

Дотримання цих правил перетворює ібупрофен зі «страшного» препарату на надійний інструмент. Більшість серйозних побічних ефектів, які потрапляють у статистику, — це наслідок порушення базових принципів: подвійні дози, тривалі курси без медичного нагляду, ігнорування протипоказань.

Якщо з якихось причин ібупрофен не підходить, на ринку є кілька добре вивчених варіантів. Парацетамол — найбільш універсальний жарознижувальний засіб, рекомендований ВООЗ під час вагітності та в педіатрії. Він не дратує шлунок, але навантажує печінку у дозах понад 4 грами на добу.

Диклофенак ефективніший за ібупрофен при болях у суглобах, проте має схожий чи навіть вищий кардіоваскулярний профіль ризику. Німесулід в Україні досі продається, хоча в Ірландії, Іспанії, Фінляндії його зняли з обігу через випадки тяжкого ураження печінки. Аспірин зберігає позиції для серцево-судинної профілактики, але як знеболювальне використовується дедалі рідше через ризик кровотеч.

Вибір препарату — це завжди баланс між ефектом і ризиками для конкретної людини. Універсальної відповіді не існує, тому в європейській медицині так активно просувається принцип персоналізованого підходу. Те, що ідеально підходить сусіду, може бути категорично протипоказане вам.

Інформаційні хвилі про «заборону Нурофену» — це класичний приклад того, як одне регуляторне рішення обростає чутками й перетворюється на міф. Ібупрофен залишається одним із найпопулярніших знеболювальних у світі, входить до Переліку основних лікарських засобів ВООЗ і продовжує виправдовувати довіру мільйонів пацієнтів.

Європейські обмеження стосуються лише високих доз, тривалих курсів та комбінованих препаратів із кодеїном. Жодна країна ЄС не вилучила класичний Нурофен з аптек, не оголосила його небезпечним і не змусила виробників зупинити продажі. Перевіряйте інформацію перед тим, як їй вірити, а препарати — приймайте з повагою до їхньої сили й власного здоров’я.