Російський комплекс радіоелектронної боротьби Тірада-2 займає своєрідне місце в арсеналі найсучасніших електронних засобів боротьби. Це один з найбільш складних та технічно просунутих систем подавлення, розроблених спеціально для виведення з ладу супутників зв’язку та навігаційних супутників. Розуміння його можливостей, конструкції та застосування у сучасній військовій конфліктації має критичне значення для аналізу технічної складності сучасної війни.

За часи збройного конфлікту на теренах України українські Збройні сили неодноразово знищували зразки цього комплексу, виявляючи як його вразливості, так і реальні можливості придушення супутникового зв’язку. Останнім часом українські оператори безпілотних систем повідомили про ураження ще одного такого комплексу у квітні 2025 року, що свідчить про постійне розгортання Росією цих цінних систем незважаючи на серйозні втрати.

Історія розробки: від задуму до бойового застосування

Розробка системи Тірада-2 почалася ще на початку 2000-х років, конкретно у 2001 році, коли російське військово-промислове комплекс почав роботи над системою придушення космічних апаратів. Цей напрямок розвитку військової техніки виявився однією з пріоритетних задач для російської оборонної промисловості, оскільки релевантність супутникового зв’язку для управління військовими операціями неухильно зростала.

Після років прихованої розробки, першого разу про цей комплекс публічно заговорили у 2017 році. Однак справжнім поворотом стало вже серпня 2018 року, коли на військово-промисловому форумі «Армія-2018» було публічно підписано контракт на постачання комплексу Міністерству оборони Російської Федерації. Від цього моменту система перейшла з розряду експериментальних розробок до лав регулярних військових формувань.

Виконавцем контракту визначено Владимирський завод «Електроприбор», що мав багаторічний досвід у розробці та виготовленні радіотехнічних систем. Установа існує з 1954 року й за всю історію спеціалізувалась на розробці авіаційних радіостанцій та засобів військового радіозв’язку. До кінця 2018 року розробка була завершена, а восени того ж року проведені випробування на полігонах.

Технічна сутність: як працює система подавлення

На своїй найглибшій рівні Тірада-2 є мобільним комплексом радіоелектронної боротьби (РЕБ), інженерною спеціалізацією якого є конкретно придушення супутникового зв’язку. Система здатна глушити й виводити з ладу комунікаційні канали, які забезпечують управління військовими операціями, передачу даних розвідувального характеру та навігаційні сигнали.

Один з аспектів унікальності Тіради-2 полягає у можливості здійснювати переривання супутникового зв’язку буквально з поверхні землі. Система спроможна створювати потужні електромагнітні перешкоди в діапазонах частот, які використовуються комерційними та військовими супутниками. Особливо цікавим є те, що за твердженнями українських розробників, варіант Тірада-2С здатен безпосередньо з поверхні Землі здійснювати переривання супутникового зв’язку з повним виведенням космічного апарату з ладу.

Система складається з кількох функціональних модулів: приймально-передавального комплексу, антенного полю, блоків управління та живлення. Розгортання комплексу потребує певного часу й спеціальних умов місцевості, що дозволяє його відносно легко виявити за допомогою розвідки. Мобільність системи забезпечується розміщенням на спеціально переобладнаному шасі автомобіля, що дає змогу перебазувати комплекс у межах теїв фронту.

Перше виявлення на Донбасі та початок боротьби

Перше офіційне виявлення комплексу на території України стався у березні 2019 року. Спеціальна моніторингова місія Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) задокументувала присутність двох систем РЕБ, включно з Тіридою-2, біля селища Південна Ломуватка на окупованій території Луганської області. Це означало, що система фактично розгортається в мирний час й готується до можливих бойових дій.

З того часу комплекс постійно розгортався на окупованих українських територіях, насамперед на Луганщині та Донеччині. Російські військові командири розглядали цю систему як інструмент боротьби з украї нськими високотехнологічними засобами управління, розвідки та навігації, особливо з системами, що працювали через американські комунікаційні супутники.

Уражені комплекси: реальна вага втрат

Українські Збройні сили впродовж років конфлікту знищили кілька таких комплексів. Перший задокументований випадок знищення стався у липні 2023 року на Бахмутському напрямку. Однак найбільш резонансне знищення відбулось у січні 2024 року, коли оператори 3-го окремого полку Сил спеціальних операцій виявили систему на Донецькому напрямку під час розвідувальних дій. Визначивши координати, вони навели на комплекс вогонь ракетного підрозділу, внаслідок чого система була знищена вщент.

Найсвіжішим випадком став квітень 2025 року, коли оператори безпілотних систем Сил оборони вразили ще один рідкісний комплекс Тірада-2. Про це повідомив підрозділ Shadow 59-ї окремої мотопіхотної бригади ЗСУ, опублікувавши відео удару. Факт неодноразових знищень цих комплексів свідчить як про значимість системи для російської сторони, так і про успішність українських операцій з боротьби з найбільш передовими російськими РЕБ-засобами.

Знищені комплекси позбавляють Росію надзвичайно цінних засобів протидії українській й світовій космічній інфраструктурі. Кожна втрачена Тірада-2 означає суттєве послаблення російських можливостей по глушінню супутникового зв’язку та навігації, що безпосередньо впливає на ефективність управління російськими військовими операціями.

Роль у конфлікті та стратегічне значення

За часів широкомасштабної агресії Росії проти України супутниковий зв’язок став однією з критичних компонент української військової системи управління. Системи типу Starlink забезпечують надійний канал передачі команд, розвідданих та навігаційної інформації. Саме тому російське командування приділило такої ваги розробці та розгортанню засобів придушення таких каналів.

Проте зіставити ефективність Тіради-2 з потребами російської армії в умовах активної боротьби виявляється складним завданням. Система розгортається повільно, вимагає значних матеріально-технічних ресурсів, а сама наявність на позиціях робить її привабливою та відносно легкою мішенню для українських розвідувальних дронів та артилерії.

Для України знищення комплексів Тірада-2 несе символічний і практичний сенс. Символічно — це демонстрація здатності вияснювати й ураження найбільш перспективних російських технологій. Практично — це розширення можливостей щодо збереження контролю над інформаційним простором та керівництвом військовими операціями через супутниковий канал.

Варіанти та модифікації системи

Окрім базової версії Тірада-2, Росія розробила й варіант Тірада-2С (також позначається як Тірада-2.3). Цей варіант представляє собою удосконалену версію з більшими можливостями по придушенню та впливу на супутникові системи. За інформацією з російських та аналітичних джерел, модифікація Тірада-2С мала вийти на озброєння з більшою потужністю і кращими характеристиками, однак отримані дані про її реальне розгортання не дозволяють говорити про масштабне впровадження у всіх військових округах.

Висновок: значення у контексті сучасної світової конфліктації

Комплекс Тірада-2 репрезентує амбіційність російської оборонної науки у сфері розробки засобів радіоелектронної боротьби. Розпочавши розробку ще у 2001 році, російські конструктори намагалися створити систему, здатну кардинально змінити баланс сил у можливому збройному конфлікті. Однак як практика показала, технічна новизна не гарантує успіху у комбінованій боротьбі на фронті. Неодноразові знищення комплексів ЗСУ демонструють як недостатність кількості таких систем у російського командування, так і їхню вразливість при розгортанні поблизу лінії фронту. Понад все, історія Тіради-2 нагадує про те, що у сучасному конфлікті одинична технічна перевага не здатна замінити комбіновану систему управління, снарядження, обучення та мотивації військовослужбовців. Українська армія продовжує демонструвати цьому поучальний урок у полі боју.