Максим Шеремет — київський інженер, аспірант КПІ та засновник волонтерської лабораторії, яка з березня 2022 року перетворила ентузіазм фахівців на сотні бойових дронів для ЗСУ. Його шлях від керівника проєкту «Берегиня» в Укроборонпромі до лідера команди, що впроваджує штучний інтелект у рої БПЛА, показує, як технічний розум стає вирішальним фактором у сучасній війні. Лабораторія не просто збирає апарати — вона створює доступні альтернативи дорогим західним системам, адаптує цивільні технології під фронтові реалії та навчає нове покоління пілотів-інженерів.
Ключові розробки Шеремета включають серію «Бандерик» з тепловізійними модулями на підвісі, універсальні платформи типу B-24 для запуску груп FPV-камікадзе та системи радіоелектронної боротьби «КРЕБ». За перші місяці роботи команда передала військовим понад 700 БПЛА різних типів і понад 1500 систем скидання, а сьогодні фокус зсунувся на автономні рої, захист від РЕБ та середньовантажні дрони з корисним навантаженням 3–7 кг. Ці рішення дозволяють ЗСУ зберігати перевагу в дроновій війні, де співвідношення FPV-дронів уже сягнуло 1,5 до 1 на користь України.
Досвід Максима Шеремета розкриває ширшу картину: українська інженерія під час повномасштабного вторгнення довела, що навіть за обмежених ресурсів можна створювати технології, які змінюють тактику бою. Від переробки акумуляторів електронних сигарет для живлення систем скидання до тестування елементів ШІ для навігації в умовах глушіння — кожна деталь народжується з реального зворотного зв’язку від нульової лінії. Це не просто історія одного фахівця, а приклад того, як колективний розум перетворює цивільні ноу-хау на зброю, що економить життя солдатів і множить ефективність підрозділів.
Шлях від КПІ та Укроборонпрому до фронтових дронів
Максим Шеремет почав працювати з безпілотниками понад десять років тому. Як аспірант Київського політехнічного інституту він поєднував науку з практикою, а до 2022 року очолював проєкт «Берегиня» в державному концерні «Укроборонпром». Команда створила перший український бойовий розвідувальний дрон тактичного рівня — апарат, який мав стати очима армії ще до повномасштабного вторгнення.
Робота в британській компанії, що розробляла дрони для американського спецназу, дала додатковий досвід інтеграції складних систем зв’язку та сенсорів. Коли у лютому 2022-го почалася велика війна, Шеремет не став чекати державних замовлень. Він зібрав знайомих інженерів і вже в березні запустив лабораторію, яка згодом отримала назву Волонтерська Дронарня. Партнерство з ГО «Жіночий ветеранський рух» допомогло організувати процес: люди приїжджали до Києва з різних регіонів, приносили обладнання, знання та бажання діяти.
На старті команда налічувала близько десяти осіб, за кілька місяців зросла до сорока, а пізніше — до понад ста. Кожен день нагадував старт нового проєкту: відкривали посилки з комплектуючими з Європи та Канади, тестували, що підходить для фронту. Шеремет часто повторював: мозок — це найкраща зброя. Саме цей принцип став основою культури лабораторії, де початківці вчилися поряд з досвідченими фахівцями.
«Бандерик» та народження доступних бойових систем
Однією з перших знакових розробок стала серія дронів «Бандерик». Малий варіант отримав тепловізійний модуль на одноосьовому підвісі — рішення, яке дозволило бачити теплоцілі вночі та вдень. Апарат здатен зависати до 45 хвилин, передавати стабільну картинку та працювати як розвідник або носій невеликого корисного навантаження. Великий «Бандерик» піднімає до 8 кг і долає 8 км з бойовим вантажем. Повний комплект коштував близько 15 тисяч доларів — у десятки, а іноді й у сотні разів дешевше за іноземні аналоги.
Інженери не просто копіювали західні зразки. Вони використовували дешеві тепловізійні модулі від смартфонів, що здешевлювало систему втричі-учетверо. Зашифровані канали зв’язку та система перемикання частот при спробах глушіння стали обов’язковими. Кожну «пташку» перед відправкою перевіряли на полігоні та збирали відгуки від військових. Деякі апарати досі в строю — жоден з переданих великих «Бандериків» не було втрачено на той момент.
Для новачків важливо зрозуміти: тепловізійна камера бачить тепло, а не світло. Вона виявляє живі цілі чи техніку навіть у повній темряві чи диму. Підвіс стабілізує зображення, щоб оператор бачив чітку картинку під час маневрів. Це не просто гаджет — це інструмент, який дозволяє наносити точні удари або коригувати артилерійський вогонь без ризику для розвідників.
Від систем скидання до універсальних платформ і роїв
Паралельно з великими дронами команда масово виробляла системи скидання для звичайних комерційних квадрокоптерів. Використовували акумулятори від одноразових електронних сигарет — дешеве та доступне джерело живлення для сервоприводів. За перші десять місяців через лабораторію пройшло понад 1500 таких систем і близько 800 БПЛА різного призначення. Дрони отримували підрозділи ЗСУ, Держприкордонслужби, ГУР, СБУ та територіальної оборони.
З часом фокус змістився на складніші рішення. Універсальна платформа B-24 (або Banderyk-24) здатна нести кілька менших FPV-дронів-камікадзе безпосередньо над районом цілі, скидаючи їх як «материнський» носій. Дальність польоту сягає 30–40 км залежно від місії, корисне навантаження — до 7 кг. Такий підхід дозволяє атакувати роєм, перевантажуючи ворожі системи ППО та РЕБ.
Сучасна війна показала: одиночний дрон вразливий до глушіння GPS та відеозв’язку. Рій з десятків апаратів діє подібно до артилерійського удару, але точніше й дешевше. Українські підрозділи вже тестують елементи штучного інтелекту для автономної навігації, аналізу місцевості та адаптивного вибору маршруту в умовах активної роботи ворожих засобів радіоелектронної боротьби. Шеремет та його команда беруть участь у цих розробках через Drone Space Labs.
Виклики воєнного часу та людський фактор
Робота в лабораторії ніколи не була комфортною. Інженери паяли вночі, коли вікна тремтіли від вибухів. Відключення електроенергії змусили швидко знайти генератор. Фінансування йшло виключно з приватних та волонтерських коштів — державних замовлень на старті не було. Замовлень накопичилося понад тисячу в черзі.
Шеремет наголошує: в цій справі не можна «налажати». Якщо дрон впаде через недбалість, це може коштувати життя військовим. Тому кожна деталь проходить кілька етапів перевірки. Команда навчилася швидко адаптуватися: переробляли аграрні дрони, шукали альтернативні комплектуючі, тестували «божевільні» ідеї на практиці.
Міжнародні виступи Шеремета на симпозіумах з безпілотних систем у 2025–2026 роках показують, що український досвід вже вивчають за кордоном. Він розповідає про реальний зворотний зв’язок з нульової лінії, про те, чому пілот-інженер ефективніший за просто пілота, та про необхідність постійного вдосконалення технологій.
Навчання нового покоління та системи захисту
Drone Space Labs та ГО «Дронарня» сьогодні не лише виробляють техніку, а й навчають. Програми готують пілотів-інженерів, які вміють не просто керувати дроном, а й збирати, модернізувати та ремонтувати його в польових умовах. Від VTX до систем запалювання — курсанти отримують повний цикл знань. Це відповідає філософії Шеремета: найкращий оператор — той, хто розуміє техніку зсередини.
Окремий напрям — системи радіоелектронної боротьби «КРЕБ». 14-діапазонні комплекси, змонтовані на автомобілях, захищають позиції від ворожих FPV та «Ланцетів». Такі рішення з’явилися у відповідь на конкретні запити військових і вже отримали подяки від підрозділів, зокрема 5-ї окремої штурмової бригади.
Для людини, яка хоче долучитися, шлях простий: опанувати основи електроніки, 3D-моделювання, програмування мікроконтролерів. Волонтерські організації постійно шукають руки та голови. Навіть переробка старих акумуляторів чи друк корпусів на 3D-принтері може стати реальним внеском.
Економіка та тактична перевага українських розробок
Українські дрони виграють не лише ціною. Вони проходять бойове хрещення щодня, отримують миттєвий фідбек і швидко вдосконалюються. Західні аналоги часто коштують мільйони, вимагають довгого циклу навчання та логістики. «Бандерик» чи B-24 можна зібрати за тижні, адаптувати під конкретне завдання та передати підрозділу, який уже знає, як його використовувати.
Середньовантажні платформи (3–7 кг) стають золотою серединою: достатньо потужні для серйозного удару, водночас мобільні та відносно недорогі у виробництві. Рої таких апаратів здатні перевантажити навіть сучасні системи ППО. Україна вже демонструє перевагу в FPV-сегменті, і розробки Шеремета та подібних команд роблять свій внесок у цей баланс.
| Тип платформи | Призначення | Корисне навантаження та ключові можливості |
|---|---|---|
| Малий «Бандерик» | Розвідка та спостереження | Тепловізійна камера на підвісі, зависання до 45 хв, робота вдень і вночі |
| Великий «Бандерик» / B-24 | Ударний носій та платформа | До 7–8 кг, дальність 8–40 км, запуск груп FPV-камікадзе або ретрансляція |
| Системи скидання | Модернізація комерційних дронів | Перетворення цивільних квадрокоптерів на ударні, використання дешевих акумуляторів |
Дані про ранні обсяги виробництва наведено за матеріалами сайту novynarnia.com. Опис актуальних платформ та напрямів розвитку — з інтерв’ю та виступів Максима Шеремета в Drone Space Labs.
Кожен новий дрон, що злітає з лабораторії Шеремета, несе не лише вибухівку чи камеру. Він несе ідею, що український інженерний розум здатен протистояти технологічно сильнішому агресору. Історія триває — технології еволюціонують щодня, а команда продовжує шукати відповіді на нові виклики фронту.
