На цей момент Зінедін Зідан не керує жодною командою. П’ять років — це непростий строк для людини його статусу, але легендарний французький фахівець терпляче чекав саме цієї миті. Він залишив мадридський «Реал» у червні 2021 року, коли завершився його другий період на «Бернабеу». З тих пір його ім’я неодноразово з’являлось у списках потенційних претендентів, але ні ПСЖ, ні Баварія, ні англійський Челсі не змогли спокусити його достатньо. Однак чекання завершується. На початку 2026 року стало відомо, що Французька федерація футболу досягла усної домовленості зі знаменитим тренером. Місцевість назначення виявилася цілком логічною: Зідан очолить збірну Франції одразу після завершення чемпіонату світу у вересні 2026 року.

Дідьє Дешам, який керує «Ле Бльо» з 2012 року, вже оголосив про своє бажання піти після мундіалю. Його мандат насичений сильними результатами — чемпіонат світу 2018, фінали великих турнірів, перемога в Лізі націй. Однак пришов час для змін, і Федерація футболу Франції обрала того, хто повинен був повернутися на цю посаду, ймовірно, з самого початку. Для французького футболу це рішення випадає історичним: повернення домашнього героя в час виклику.

Мадридська легенда: три титули поспіль

Щоб зрозуміти величину цього рішення, варто зануритися в те, що Зідан вдіяв на мадридській «Айлан­де». Коли він прибув туди в січні 2016 року, замінивши Рафаеля Беніте­са, великих сподівань на нього було мало. На його рахунку були лише коротка робота з молоддю та позиція асистента. Але те, що сталося потім, став найвеличнішим тренерським самозавойованням в європейському футболі цього століття.

За перші 100 матчів команда під його керівництвом виграла Лігу чемпіонів 2016 року. Це не був простий титул: у фіналі на мадридській арені команда зіграла з «Атлетіко» у напруженій битві, яка змушувала гравців атакувати в самі останні хвилини. Сергіо Рамос забив на початку другого тайму, атлетікосці вирівняли, але в решті решт це був Зідан, котрий виніс своєї команди крізь психологічну хаос прямо до переможного штрафу. Цей першого титулу було б достатньо для задоволення першого сезону будь-якого тренера, але французький фахівець чомусь не зупинявся.

Друга та третя перемоги у найпрестижнішому європейському турнірі були справді неймовірні. У 2017-му «Реал» розгромив у фіналі туринський «Ювентус» 4:1 — розгром, від якого італійські гіганти не могли оговтатися цілий тиждень. Третій титул поспіль у 2018-му став апофеозом: чемпіони розбили «Ліве­рпуль» 3:1, причому святкування Гарета Бейла з його неймовірним ударом через голову, який досі вважають одним з найпрекрасніших голів в історії змагання, стало символом цієї визначної ери. До цього часу жодна європейська команда з часів баварської династії 1970-х років не видобула подібний табір тріумфів.

Джерело даних: офіційні розписи УЄФА та La Liga

Чому саме Франція змогла його чекати

Дідьє Дешам керує французькою збірною більше десяти років з поміріїстю серйозного професіонала. Його мандат переповнений сильними результатами: чемпіонат світу 2018, фінали Євро-2016 та ЧС-2022, перемога в Лізі націй 2020/21. Однак він вирішив піти, оголосивши про це розумно заздалегідь. Це дало Федерації футболу Франції час на планування наступника — того, хто міг би вести команду в нову історичну епоху.

Вибір виглядає очевидним для будь-якого спостерігача французького футболу. Зідан не просто займає позицію всередині французької футбольної культури — він символізує її найвищу точку. Два голи у фіналі Мундіалю 1998 року, гарний удар головою у фіналі Євро 2000… це не просто числа в таблиці. Це моменти, які визначили історичну траєкторію його країни на глобальній сцені. Французька федерація розуміє, що передає команду в руки того, хто не просто вивчав французький футбол ззовні, а творив його дух протягом усього свого видатного життя.

Кофе років очікування: величезне запитання

Період між 2021 та 2026 роками став для Зідана своєрідним музеєм його можливостей. На столі було чимало варіантів. ПСЖ запропонував йому престижну посаду паризького клубу з його безмежними фінансовими ресурсами та молоддю. Баварія, королева німецького футболу, також залучала його з амбіційними проектами. Навіть лондонський Челсі кричав у всіх британських газетах про можливість його прибуття. Але Зідан незмінно відхиляв все це одне за одним.

Причина простого як шахова дошка: для людини, яка піднялась на вершину через Ліги чемпіонів та світові чемпіонати, клубна робота — це просто черговий проект. Можна взяти ПСЖ з їхньою потужною молоддю та вивести в один-два титули, можна навіть повести Баварію до нової ери, але це все одно залишилось би в колізії повсякденної клубної реальності. Натомість збірна країни — це святилище історії. Франція залишається однією з найпотужніших та найвпливовіших футбольних держав планети, а її тренер — це не просто посада, це місце у книзі легенд, яка пишеться століттями.

ЧС-2026 та перехідний період перед новою ерою

Чемпіонат світу 2026 року проходитиме в Північній Америці — у США, Канаді та Мексиці. Для французької команди групова фаза принесла цікаве розподілення: Норвегія, Сенегал та переможець міжконтинентального плей-оффу (Ірак, Болівія чи Сурінам). На папері це виглядає технічно легко, але на футбольному полі легкого не буває. Дешам матиме можливість повести команду до вершини цей останній раз, переслідуючи третій в історії Франції титул світового чемпіона — перемогу, яка зробила б його майже невразливим у скарбниці французької футбольної гордості.

Коли Зідан, нарешті, приступить до роботи у вересні 2026 року, перед ним виникне та дилема, яка переслідує усіх новоприйнятих менеджерів великих команд: залишити те, що працює, чи дерзнути на революційну трансформацію. Він отримає аж до 2030 року на побудову своєї власної системи гри та командного духу. Якщо сучасне франківське поління перероситиме, якщо Мбаппе та Бензема залишать поле яскраво, йому потрібна буде час. Однак навколо нього залишатимуть величезне скупчення таланту континенту — людей, котрих він може навчити тому, що означає брати титули не просто боротися за них.

Цей момент виявляється останнім великим викликом для Зідана. Як гравець він зробив Францію чемпіоном світу. Як тренер він перетворив «Реал» на короля Європи. Тепер, в останньому розділі своєї кар’єри, він матиме можливість вести францизьку збірну до нових висот. Це не просто робота з престижем — це завершення циклу легенди, який почався у 1998 році на паризькому стадіоні, коли світ вперше відкрив для себе юнака, який матиме змінити все.