Андрій Єрмак — одна з найбільш помітних і водночас загадкових фігур сучасної України. Від київського юриста з досвідом захисту прав інтелектуальної власності до керівника Офісу Президента, який протягом понад п’яти років визначав ключові вектори зовнішньої політики країни в найскладніші часи, його шлях демонструє, як професійні навички та особисті зв’язки можуть перетворити людину на справжнього архітектора дипломатичних рішень. Станом на 2026 рік він уже не обіймає посаду, але його вплив і спадщина продовжують обговорюватися в політичних колах і медіа.

Народжений у 1971 році в Києві, Єрмак пройшов еволюцію від приватного бізнесу в юридичній сфері та кіновиробництві до центру президентської команди. Його призначення в 2020 році стало поворотним моментом для Офісу Президента, а робота під час повномасштабного вторгнення Росії виявилася поєднанням жорсткої переговорної майстерності з координацією міжнародної допомоги. Навіть після відставки в листопаді 2025 року та подальших подій, пов’язаних з антикорупційними розслідуваннями, його постать залишається символом того, як один фахівець може формувати долю держави на міжнародній арені.

Сьогодні Андрій Єрмак — це не лише колишній високопосадовець, а й людина, чиї рішення впливали на обміни полоненими, санкційні пакети проти агресора та гуманітарні ініціативи. Його кар’єра ілюструє, наскільки тонко переплелися в Україні бізнес, культура і політика, а також підкреслює виклики, з якими стикається будь-який впливовий діяч у часи війни та реформ.

Ранні роки та освіта: коріння в Києві

Андрій Борисович Єрмак з’явився на світ 21 листопада 1971 року в звичайній київській родині. Батько, Борис Михайлович, етнічний єврей, закінчив факультет радіоелектроніки КПІ і працював інженером, зокрема в системі зовнішньоекономічних зв’язків СРСР, включаючи відрядження до Афганістану. Мати, Марина Олександрівна, родом зі Санкт-Петербурга. Саме в Києві, в атмосфері пізньорадянського міста, формувалися характер і світогляд майбутнього політика. Сім’я жила в типовій хрущовці, де панувала атмосфера інтелектуальної праці та прагнення до кращого майбутнього.

Після закінчення середньої школи № 259 у 1989 році молодий Андрій не розгубився в перехідний період. Він працював лаборантом у Центральному інституті удосконалення вчителів, а вже в 1991 році, ще студентом, почав кар’єру в юриспруденції. У 1995 році Єрмак закінчив престижний Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «міжнародне приватне право». Одночасно здобув кваліфікацію референта-перекладача англійської мови та отримав свідоцтво адвоката. Ці знання стали фундаментом для всього подальшого шляху — від захисту прав компаній до міжнародних переговорів на найвищому рівні.

Юридичний бізнес і перехід у кінематограф: фундамент професійного успіху

Ще під час навчання Єрмак заснував перші юридичні структури. Спочатку працював у фірмі «Проксен», а згодом став співзасновником ЗАТ «Юридична служба «Б.Е.Р.С. і партнери»». У 1997 році створив власну Міжнародну юридичну компанію, яка спеціалізувалася на інтелектуальній власності, авторському праві та супроводі медіа-проектів. Серед клієнтів були гіганти на кшталт Disney, Pixar, Universal та українська «Інтер Медіа Груп». Саме ця сфера дозволила Єрмаку глибоко зануритися в світ шоу-бізнесу та зрозуміти, як працює публічний імідж.

Паралельно з юридичною практикою він активно займався громадською діяльністю. У 2006–2012 роках працював помічником народного депутата Ельбруса Тедеєва від Партії регіонів — досвід, який дав розуміння парламентських механізмів і політичних процесів. А в другій половині 2010-х Єрмак зробив несподіваний крок у кіноіндустрію. Заснувавши Garnet International Media Group, він став продюсером кількох знакових стрічок. Дебют «Правило бою» 2017 року розповідав про боксера, який бореться за родину. Того ж року вийшла українсько-словацька драма «Межа», що отримала престижну нагороду за режисуру на фестивалі в Карлових Варах. Далі з’явилися «Сквот32» — молодіжна романтична історія, «Передчуття» 2020 року та серіал «Слов’яни» 2021-го.

Цей період став не просто бізнес-проектом, а школою роботи з творчими командами, де Єрмак навчився поєднувати жорсткі контракти з емоційним наративом. Саме кіно допомогло йому встановити контакти з Володимиром Зеленським ще на початку 2010-х через спільну роботу на телеканалі «Інтер». Ці зв’язки згодом виявилися вирішальними.

Вхід у президентську команду: від помічника до керівника Офісу

У травні 2019 року, після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах, Андрій Єрмак отримав посаду помічника Президента з питань зовнішньої політики. Це був логічний крок для юриста-міжнародника з досвідом переговорів. Він швидко став ключовим гравцем у підготовці зустрічей у нормандському форматі, організації обмінів полоненими та координації з партнерами в США і ЄС.

11 лютого 2020 року Президент призначив Єрмака керівником Офісу Президента України, замінивши Андрія Богдана. Це призначення супроводжувалося дискусіями в медіа, але швидко стало очевидним: новий керівник приніс у роботу Офісу системність, дисципліну та фокус на результатах. Він увійшов до складу Ради національної безпеки та оборони, очолив низку координаційних штабів і став тією людиною, яка забезпечувала безперервну роботу президентської вертикалі.

За даними авторитетних джерел, таких як Вікіпедія та Forbes.ua, саме Єрмак встановив рекорд тривалості перебування на посаді керівника Офісу — понад п’ять років.

Дипломатія під час війни: переговори, санкції та обміни

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року перетворило Андрія Єрмака на одного з головних дипломатичних голосів України. Він очолив Координаційний штаб з гуманітарних і соціальних питань, координував обміни полоненими, включно з легендарним обміном захисників «Азовсталі» на Віктора Медведчука у вересні 2022 року. Його «човникова дипломатія» — постійні перельоти, онлайн-переговори з радниками лідерів США, ЄС, Великої Британії та Північної Європи — стала звичним явищем.

Разом з колишнім радником Держдепу США Майклом Макфолом Єрмак створив міжнародну санкційну групу, яка розробляла рекомендації щодо посилення тиску на російську економіку. Документи групи впливали на рішення щодо енергетичних санкцій і обмежень для РФ. Єрмак неодноразово наголошував: мир можливий лише після припинення вогню та повернення всіх територій. Його стиль — спокійний, але наполегливий — дозволяв знаходити спільну мову навіть у найскладніших умовах.

У 2024–2025 роках він брав участь у підготовці мирних ініціатив, координував зустрічі з представниками нової адміністрації США і підтримував діалог з європейськими партнерами. Ця робота вимагала не лише юридичної точності, а й вміння читати між рядками — навичок, набутих ще в юридичній практиці та на знімальному майданчику.

Суперечності та виклики: від плівок до антикорупційних розслідувань

Як і будь-яка впливова постать, Андрій Єрмак став об’єктом критики. У 2020 році з’явилися так звані «плівки Єрмака», де нібито обговорювалися призначення на посади. Брат Денис також фігурував у деяких записах. Єрмак заперечував звинувачення, називаючи їх маніпуляціями. Пізніше, у 2025 році, під час роботи Офісу, з’явилися питання щодо концентрації влади та впливу на антикорупційні органи.

Найсерйознішим викликом став листопад 2025 року. Після обшуків НАБУ та САП у помешканні та офісі Єрмак подав заяву про відставку. 28 листопада Президент звільнив його з посади. Розслідування стосувалося можливого відмивання коштів через будівництво елітного житлового комплексу в Козині під Києвом. У травні 2026 року йому висунули підозру в участі в організованій схемі легалізації близько 460 мільйонів гривень. Суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави в 140 мільйонів гривень. Єрмак вийшов із СІЗО 18 травня після внесення застави і заявив, що справи політично мотивовані, а він готовий захищатися в суді.

Ці події не затьмарили його попередніх здобутків, але підкреслили, наскільки тендітною є репутація в українській політиці. Єрмак завжди підкреслював: головне — результат для країни.

Особистість, сім’я та публічний образ

Андрій Єрмак залишається закритою людиною в особистому житті. Він неодружений, дітей не має. Брат Денис — учасник АТО, а після 2022 року доброволець-снайпер в територіальній обороні Києва. Родинні зв’язки для Єрмака завжди були опорою. Попри високі посади, він зберігав стиль «людини з народу» — скромний, але впевнений, улюблений у спортивному одязі кольору хакі під час візитів на фронт.

Його публічний образ поєднує професіоналізм юриста з харизмою продюсера. Колеги згадують: Єрмак вміє слухати, аналізувати і швидко приймати рішення. Навіть у 2026 році, після відставки, він продовжує громадську діяльність — захищає інтереси військових і родин полонених. Ця людина, що пройшла шлях від юридичних кабінетів до дипломатичних залів, і сьогодні залишається символом того, як Україна шукає нові форми лідерства в умовах постійних випробувань.