Будинок Руссова — це чотириповерховий прибутковий будинок на вулиці Садовій, 21, що домінує над північною стороною Соборної площі в самому серці Одеси. Зведений у 1897–1900 роках, він уособлює розквіт купецької архітектури кінця XIX століття, коли місто стрімко зростало завдяки порту та торгівлі. Сьогодні після реставрації фасаду будинок знову сяє яскраво-зеленим кольором із білими декоративними елементами, привертаючи погляди перехожих і нагадуючи про складний шлях одеської спадщини крізь пожежі, суди та відродження.

Його історія — це не лише про камінь і ліпнину, а про людей: підприємця Олександра Руссова, який вкладав у красу міста, легендарну аптеку Гаєвського, що десятиліттями працювала на першому поверсі, та про мешканців, які пережили комунальні часи й руйнівні пожежі. Будинок входить до переліку пам’яток архітектури та містобудування місцевого значення (охоронний номер 33-Од) і залишається живою частиною історичного центру Одеси, навіть попри тривалі судові суперечки щодо власності.

Архітектура будинку поєднує масивність із вишуканою декоративністю. Це приклад історизму з домінуючими рисами необароко та рококо-деталями: рустовані колони великого ордера, атланти, каріатиди, путті, рослинні орнаменти та складні ліпні композиції. План у формі літери «Г» і п’ятикутна ділянка з аркою-проїздом роблять його унікальним для щільної забудови площі. Псевдомансардний дах і балкони додають динаміки силуету, а внутрішні сходи з кованими перилами досі зберігають атмосферу дореволюційної розкоші.

Зародження перлини: будівництво та архітектурні особливості

Наприкінці 1890-х років Одеса переживала будівельний бум. Підприємець Олександр Руссов замовив один зі своїх перших великих прибуткових будинків саме на цьому престижному місці — навпроти Соборної площі, між Дерибасівською та Преображенською. Архітектор Леонід Чернігів розробив проєкт, а художник архітектури Володимир Шмідт створив багате оформлення фасаду. Будівництво тривало з 1897 по 1900 рік і обійшлося в значну суму навіть для того часу.

Будинок отримав чотириповерхову висоту з псевдомансардою, що візуально збільшувала об’єм. Головний фасад орієнтований на площу, а внутрішній двір утворює зручну Г-подібну конфігурацію з флігелем для службових приміщень. На першому поверсі одразу запланували крамниці та аптеку, а верхні — під квартири для оренди. У 1912 році інженер В. Медокс додав два балкони, які гармонійно вписалися в композицію.

Особливо вражає декоративне рішення. Масивні рустовані колони коринфського ордера створюють відчуття міцності та величі, а між ними — справжній скульптурний театр: атланти підтримують балкони, каріатиди обрамляють вікна, путті граються серед гірлянд і рослинних мотивів. Стиль поєднує стриману французьку імперську монументальність із грайливою рококо-орнаментикою. Це не випадкова прикраса — така щедрість ліпнини підкреслювала статус власника та приваблювала заможних орендарів. Навіть сьогодні, коли багато деталей відновлено, фасад виглядає так, ніби будівельники щойно зняли риштування.

Для новачків у архітектурі: прибутковий будинок — це типова для великих міст того періоду багатоповерхівка, де власник не жив, а здавав квартири та приміщення в оренду, отримуючи стабільний дохід. Для знавців цікаво порівняти цей ранній твір Руссова з пізнішими його будинками на Торговий та Софіївській — там стиль еволюціонує, але саме на Садовій закладено основу впізнаваного «русівського» почерку.

Олександр Руссов: підприємець, меценат і будівничий Одеси

Олександр Петрович Руссов народився 1847 року в Одесі в родині, що займалася вівчарством, виноробством та землеробством у різних губерніях. До кінця життя він став купцем першої гільдії, мільйонером (статки оцінювали приблизно в 10 мільйонів рублів) і одним із найвпливовіших домовласників міста. Руссов не просто будував — він творив архітектурне обличчя Одеси, замовляючи проєкти переважно в архітектора Чернігова.

Його філантропія виходила далеко за межі власних інтересів. Руссов підтримував молодих художників, створив фонд допомоги нужденним митцям, фінансував розвиток яхтового спорту та морських свят в Одесі, встановлював стипендії для курсантів училища торгового судноплавства. Особливою пристрастю стала колекціонування мистецтва. Він зібрав понад 850 полотен — твори Айвазовського, Шишкіна, Рєпіна, Левітана, Маковських, Коровіна та багатьох інших російських і французьких майстрів, а також порцеляну та антикваріат. У 1905 році на Торговий вулиці, 4, відкрилася його приватна картинна галерея, куди одесити могли потрапити за плату у вихідні дні.

Саме в цей період активної меценатської та будівельної діяльності з’явився будинок на Садовій. Руссов бачив у ньому не лише інвестицію, а й внесок у престиж міста. Після його смерті 22 липня 1908 року ділянку продали власнику аптеки Антону Гаєвському, а інші об’єкти успадкували сини. Сьогодні збереглося кілька будинків Руссова — на Торговий, Софіївській та інших вулицях. Кожен із них — окремий розділ одеської історії, але саме той, що на Соборній площі, став найбільш впізнаваним символом.

Аптека Гаєвського: серце будинку на першому поверсі

У 1898 році, ще за життя Руссова, на першому поверсі будинку оселилася «Аптека Гаєвського і Поповського» — одна з найсучасніших фармацевтичних установ півдня Російської імперії. Заснована 1878 року Антоном Еразмовичем Гаєвським, аптека швидко переросла звичайну крамницю ліків. Тут працювала власна хімічна лабораторія, виготовляли індивідуальні препарати, вакцини, сироватки, медичні інструменти та засоби гігієни. Аптека співпрацювала з європейськими постачальниками та відповідала найвищим медичним стандартам того часу.

Для одеситів вона стала справжньою візитівкою — не менш відомою, ніж Потьомкінські сходи чи Оперний театр. Навіть після націоналізації в радянський період аптека продовжувала працювати (спочатку як аптека №1), а після приватизації повернула історичну назву. Сьогодні мережа «Аптека Гаєвського» зберігає традиції з 1878 року, має власне виробництво та понад 15 тисяч найменувань.

Присутність такої установи в будинку не випадкова: перший поверх прибуткових будинків завжди віддавали під комерцію, а аптека Гаєвського стала ідеальним сусідом для престижних квартир. Вона працювала навіть у найскладніші періоди, коли верхні поверхи вже страждали від пожеж. Цей симбіоз комерції та житла робить будинок Руссова унікальним прикладом того, як стара Одеса поєднувала приватний бізнес із суспільною користю.

Випробування часом: пожежі, занепад та боротьба за спадщину

Радянська доба принесла будинку комунальні квартири та націоналізацію аптеки. Кількість мешканців зросла в рази, а догляд за фасадом і ліпниною став другорядним. Справжні випробування почалися вже за незалежності.

29 жовтня 2009 року сталася масштабна пожежа на верхніх поверхах південного фасаду — вигоріли перегородки, перекриття, покрівля, обвалилися башточки. Причину називали підпалом. 2012 та 2013 років спалахували нові вогнища. У 2014-му обвалилися міжповерхові перекриття. Ще одна пожежа сталася 2017 року. Будинок визнали аварійним, мешканців відселили, а охорона працювала нерегулярно.

Паралельно розгорілася боротьба за власність. Підприємець Руслан Тарпан скупив частину квартир, а місто намагалося повернути будівлю у комунальну власність. Судові процеси тривали роками. У 2023 році Верховний суд скасував попередні рішення про вилучення будинку з власності територіальної громади та направив справу на новий розгляд. Мер Одеси Геннадій Труханов неодноразово заявляв про намір повернути пам’ятку місту.

Ці події показують, наскільки складно зберігати спадщину в умовах приватизації та економічних потрясінь. Будинок Руссова став не лише архітектурним, а й юридичним символом — прикладом того, як приватні інтереси та громадська пам’ять можуть конфліктувати десятиліттями.

Відродження: реставрація та нове дихання

У 2018 році місто розпочало масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Фахівці укріпили фундамент і перекриття, повністю відновили фасад, дах та декоративні елементи. Вартість першого етапу перевищувала 100–140 мільйонів гривень. 27 грудня 2019 року будинок урочисто відкрили з новою підсвіткою — він буквально засяяв увечері, повернувши Соборній площі втрачену гармонію.

Фасад отримав свіжий яскраво-зелений колір із білими акцентами, що підкреслює всю складність ліпнини. У 2023 році оголошували нові тендери на протиаварійні роботи та відновлення фасадів на суму понад 8 мільйонів гривень. Деякі елементи, зокрема історичні двері на інших будинках Руссова, реставрували майстри проєкту «Тисячі дверей Одеси» вже у 2025 році.

Інтер’єри залишаються частково незавершеними — там досі відчувається вплив пожеж та часу. Проте зовнішній вигляд сьогодні дозволяє уявити, яким будинок був у часи Руссова. Реставрація стала прикладом того, як навіть сильно пошкоджений об’єкт можна повернути до життя, якщо є політична воля та бюджет.

Будинок Руссова сьогодні: як побачити і чому варто

Сьогодні будинок Руссова — це насамперед візуальна домінанта Соборної площі. Яскравий фасад, підсвітка ввечері та багата скульптура роблять його ідеальним об’єктом для фотографій у будь-яку пору року. Найкраще розглядати його з фонтану або з боку Дерибасівської — звідти відкривається повний силует з куполом і башточками.

Практичні поради для відвідувачів:

• Приїжджайте вранці або на захід сонця — світло найкраще підкреслює рельєф ліпнини.
• Поєднайте з прогулянкою Соборною площею та сусідніми пам’ятками (навіть якщо Спасо-Преображенський собор постраждав від обстрілів, площа сама по собі залишається серцем історичного центру).
• На першому поверсі досі працюють комерційні приміщення — можна зазирнути всередину арки або придбати ліки в аптеці, що продовжує традицію Гаєвського.
• Для глибшого занурення почитайте про інші будинки Руссова на Торговий та Софіївській — разом вони утворюють цілий «русівський квартал».

Будинок Руссова — це не музей під відкритим небом, а жива будівля, яка продовжує розповідати історію Одеси. Він нагадує, що навіть після пожеж і судів краса може повернутися, якщо місто і його мешканці не втрачають пам’яті про минуле. Прогуляйтеся повз нього наступного разу в Одесі — і ви відчуєте, як камінь і ліпнина оживають під променями сонця або вечірніми ліхтарями.