FP-1 — це український далекобійний ударний безпілотник одноразового використання, розроблений компанією Fire Point. Він здатен долати до 1600 км, несучи бойову частину масою від 60 до 120 кг залежно від конфігурації місії, і вже став одним з наймасовіших інструментів ураження стратегічних цілей у тилу противника. Проста фанерна конструкція, лазерна порізка на ЧПУ та доступні компоненти дозволили налагодити виробництво на рівні близько 100 одиниць на добу при вартості приблизно 55 тисяч доларів за штуку.

За лічені місяці після публічної презентації у травні 2025 року FP-1 перетворився на ключовий елемент української стратегії далекобійних ударів. Платформа демонструє високу ефективність: за відкритими оцінками, дрони Fire Point забезпечували до 56–60 % усіх уражень довгобійними безпілотниками по об’єктах на території Росії. Інженери не зупинилися на базовій версії — з’явилися модифікації з додатковими FPV-дронами на крилах, можливість запуску некерованих ракет та плани інтеграції засобів протидії ворожим безпілотникам.

Платформа продовжує розвиватися. FP-2 — тактичний варіант з дальністю близько 200 км і важчою бойовою частиною до 105 кг — доповнює лінійку, а на базі FP-1 вже тестують носії перехоплювачів та навіть кулеметне озброєння. Усе це робить початковий «дешевий літаючий снаряд» гнучкою бойовою системою, яка реально змінює баланс у сучасній війні.

Що таке FP-1 і чому він став проривом для України

FP-1 належить до класу one-way attack drones — ударних безпілотників, які летять до цілі і вражають її, не повертаючись. На відміну від класичних FPV-дронів, розрахованих на кілька кілометрів, FP-1 працює на стратегічній глибині. Це не просто «великий FPV», а повноцінна платформа з інерціально-супутниковою навігацією, стійкою до засобів радіоелектронної боротьби, та можливістю летіти на гранично малій висоті після стартового прискорення твердопаливним ракетним прискорювачем.

Для початківців важливо зрозуміти головну ідею: сучасна війна вимагає не тільки точності, а й масовості. Коли один дрон коштує в десятки разів дешевше за крилату ракету, а виробництво можна розгорнути на звичайних цехах з ЧПУ-верстатами, з’являється можливість завдавати сотні ударів щомісяця по нафтопереробних заводах, складах боєприпасів, командних пунктах і логістичних вузлах. Саме таку нішу і зайняв FP-1.

Історія створення: від ідеї 2022 року до серійного виробництва

Робота над FP-1 почалася в середині 2022 року. Команда колишніх авіаційних інженерів та оборонних аналітиків компанії Fire Point поставила собі амбітну мету — створити дрон, який поєднує велику дальність, прийнятну точність і радикально низьку собівартість. Перші прототипи піднялися в повітря на початку 2024 року. Повномасштабне виробництво стартувало вже у жовтні 2024-го на закритих майданчиках під Києвом.

Публічно дрон показали лише у травні 2025 року на оборонній виставці в Києві. На той момент він уже активно застосовувався в бойових умовах. Така швидкість — від креслення до реальних ударів на глибину понад 1000 км — стала можливою завдяки свідомій відмові від складних композитних матеріалів на користь фанери, обробленої лазером, та максимально простої збірки. Кожен елемент конструкції оптимізували під серійність, а не під ідеальну аеродинаміку.

Технічні характеристики FP-1

Ось основні параметри, які найчастіше згадують у відкритих джерелах:

• Дальність польоту — до 1600 км (з легшою бойовою частиною; у конфігураціях з 105 кг — близько 1000+ км).
• Маса бойової частини — модульна, від 60 до 120 кг (актуальні оптимізовані версії — близько 105–113 кг).
• Тип двигуна — двоциліндровий поршневий з повітряним гвинтом.
• Розмах крила — близько 2,5 метра.
• Система наведення — інерціальна + супутникова з функціями протидії радіоелектронній боротьбі (ECCM).
• Старт — твердопаливний ракетний прискорювач для швидкого набору висоти та швидкості, далі — крейсерський політ на малій висоті.
• Вартість одиниці — близько 55 000 доларів США.
• Темп виробництва — до 100+ одиниць на добу (станом на середину 2025 — початок 2026 року).

Найважливіше: FP-1 не намагається бути «ідеальним» дроном. Він створений, щоб бути дешевим, простим у виготовленні та достатньо ефективним для масового застосування. Саме ця філософія дозволила Україні конкурувати з набагато дорожчими російськими Shahed на рівних за кількістю.

Конструкція та принцип роботи

Фюзеляж FP-1 — вузький, з прямими широкими крилами. Основний силовий набір виконаний з фанери, вирізаний на лазерних верстатах з ЧПУ. Це рішення дає кілька переваг одночасно: низька вартість матеріалів, швидкість виробництва, легкість ремонту та достатня міцність для одноразової місії. Після стартового прискорення дрон переходить у крейсерський режим і летить на гранично малій висоті, використовуючи рельєф місцевості для зменшення ймовірності виявлення радарами.

Навігація поєднує інерціальну систему з супутниковими сигналами та має захист від глушіння. Бойова частина модульна — можливі осколково-фугасні, кумулятивні або термобаричні варіанти. Деякі модифікації передбачають кріплення двох додаткових FPV-дронів на крилах: після підльоту до району цілі вони можуть відділятися для доураження або розвідки.

Бойове застосування та реальні результати

FP-1 використовується для ударів по нафтопереробних заводах, паливних складах, військових аеродромах, складах боєприпасів та командних пунктах на глибині понад 1000 км. Зафіксовані випадки ураження об’єктів у Самарській області, Криму та інших регіонах Росії. Дрони часто діють у складі змішаних груп, де частина виконує роль «дезінформації» або приманки, а основні несуть важку бойову частину.

У 2026 році з’явилися кадри, де FP-1/FP-2 запускають залп некерованих авіаційних ракет по наземних цілях — це новий рівень тактичної гнучкості. Платформа довела, що навіть порівняно простий дрон може виконувати завдання, які раніше вимагали дорогих крилатих ракет.

Порівняння FP-1 з іншими системами

Дані узагальнено на основі відкритих джерел, зокрема Defense Express та Wikipedia. FP-1 виграє саме за співвідношенням ціна/ефективність та швидкістю нарощування виробництва.

Виробництво, вартість та масштаби

Ключ до успіху — відмова від «престижних» матеріалів. Фанера, оброблена лазером, дає достатню жорсткість і при цьому дозволяє збирати дрон у десятки разів швидше та дешевше, ніж традиційні композитні аналоги. Виробництво розгорнуте на кількох майданчиках, темп постійно зростає. У 2025–2026 роках компанія Fire Point разом з партнерами виходить на рівень, коли щомісяця виготовляються тисячі дронів сімейства FP-1/FP-2.

Низька вартість дозволяє не економити на кількості. Якщо один Shahed обходиться в кілька разів дорожче, то за ті самі гроші Україна може запустити втричі більше FP-1. Це змінює саму логіку планування операцій: замість одиничних точкових ударів — масовані кампанії, які виснажують ППО та логістику противника.

Еволюція платформи: FP-2, багатоцільові модифікації та майбутнє

FP-2 спочатку створювали як тактичний варіант з дальністю близько 200 км і важчою бойовою частиною. Зараз триває робота над deep-strike версією FP-2 зі збереженням важкої БЧ та збільшеною дальністю.

На базі FP-1 вже реалізовано:

• Варіант носія двох FPV-дронів-перехоплювачів.
• Інтеграцію кулеметного та іншого зенітного озброєння.
• Плани щодо встановлення переносних зенітних ракетних комплексів.

Таким чином, дрон-камікадзе поступово перетворюється на багатоцільову платформу — від глибоких ударів до протидії ворожим безпілотникам у повітрі. Це логічний крок: коли базова конструкція дешева та масова, на неї можна «навішувати» різні корисні навантаження залежно від потреби фронту.

Стратегічне значення FP-1 для України

FP-1 — це не просто зброя. Це доказ того, що українська оборонна промисловість здатна створювати конкурентоспроможні системи у стислі терміни та в умовах обмежених ресурсів. Дрон показав, що масовість і низька вартість можуть бути не менш важливими, ніж технологічна досконалість.

Сотні FP-1, що щомісяця вражають об’єкти енергетики та військової логістики противника, створюють постійний тиск, який важко ігнорувати. Платформа продовжує вдосконалюватися, і найближчими роками ми, ймовірно, побачимо ще більше варіантів на її основі — від розвідувальних до спеціалізованих перехоплювачів.

Українська інженерна думка once again довела: коли є чітке розуміння реальних потреб фронту і готовність відмовлятися від зайвого, навіть відносно прості рішення стають потужною зброєю. FP-1 — яскравий приклад цього підходу.