х-31п — це спеціалізована авіаційна ракета, створена для знищення радарів систем протиповітряної оборони. Вона належить до сімейства Х-31 і відрізняється від звичайних крилатих ракет пасивною радіолокаційною головкою самонаведення, яка реагує саме на випромінювання цілі. Завдяки прямоточному повітряно-реактивному двигуну ракета розвиває швидкість понад 1000 м/с і здатна долати значні відстані на надзвуку.
Сучасні модифікації, зокрема х-31пд, отримали збільшену дальність до 250 км і потужнішу бойову частину, що робить їх серйозним інструментом у боротьбі з радарами Patriot, S-300 чи Buk. У ході війни в Україні російська авіація неодноразово застосовувала ці ракети для придушення української ППО, однак багато пусків були перехоплені сучасними зенітними системами.
Технічна досконалість поєднується тут з чіткою тактичною роллю: х-31п не просто летить далеко і швидко — вона «чує» радар і прямує до нього навіть тоді, коли той тимчасово вимикається.
Історія створення: відповідь на американські системи ППО
Розробку х-31п розпочали наприкінці 1970-х років у ОКБ «Зірка» (нині входить до корпорації «Тактичне ракетне озброєння»). Причиною стала недостатня ефективність попередньої протирадіолокаційної ракети Х-25ПС — вона не забезпечувала потрібної дальності та швидкості, через що носій змушений був заходити в зону ураження ворожих ЗРК типу Improved Hawk і Nike Hercules.
Інженери поставили амбітне завдання: створити ракету, яка могла б вражати перспективні американські комплекси, зокрема Patriot. Для цього обрали комбіновану силову установку — твердопаливний прискорювач плюс прямоточний повітряно-реактивний двигун. Така схема дозволяла розігнатися до надзвукової швидкості і підтримувати її протягом усього польоту завдяки використанню атмосферного повітря, а не тільки бортового пального.
Льотні випробування почалися 1982 року, державні спільні випробування тривали до 1988-го. Саме тоді х-31п офіційно прийняли на озброєння. Паралельно створювали протикорабельну версію Х-31А, але саме протирадіолокаційний варіант став пріоритетним через загрозу з боку НАТО.
Як влаштована х-31п: двигун, що дихає повітрям, і «вуха», що чують радари
Ракета має нормальну аеродинамічну схему з Х-подібним розташуванням крил і рулів. Корпус складається з трьох функціональних відсіків. У носовій частині — головка самонаведення, далі — бойова частина, а в хвостовій — інтегральна силова установка.
Головним технічним рішенням став прямоточний двигун 31ДПК розробки Тураєвського МКБ «Союз». Твердопаливний прискорювач, розміщений у камері згоряння, розганяє ракету після відділення від носія. Коли швидкість стає надзвуковою, прискорювач виштовхується набегаючим потоком, і в роботу вступає прямоточний двигун. Чотири бічні надзвукові повітрозабірники з конусними заглушками забезпечують стабільну роботу на високих швидкостях. Така архітектура дає значно кращу паливну ефективність порівняно з чисто ракетними двигунами попередніх поколінь.
Система наведення — пасивна радіолокаційна. Головки ПРГС-4ВП, ПРГС-5ВП або ПРГС-6ВП (розробка НПО «Автоматика», Омськ) працюють у різних частотних діапазонах і перекривають спектр випромінювання більшості наземних і корабельних радарів. У модернізованій х-31пд застосована широкосмугова головка, аналогічна тій, що стоїть на Х-58УШКЕ. Вона здатна захоплювати ціль як під крилом носія (за даними літака), так і автономно вже в польоті. Якщо радар вимикається, ракета продовжує політ за інерційними даними, зберігаючи пам’ять про останнє положення джерела випромінювання.
Бойова частина осколково-фугасна масою 87–90 кг у базовій версії. У х-31пд її масу збільшили до 110 кг і додали можливість касетного спорядження. Точність (КВО) оцінюється в 5–8 метрів, що цілком достатньо для ураження антенних постів і апаратних контейнерів.
Модифікації х-31п: еволюція загрози
Сімейство постійно вдосконалювалося. Базова х-31п 1988 року стала основою, але вже за два десятиліття з’явилися варіанти з суттєво кращими характеристиками.
| Модифікація | Макс. дальність, км | Маса БЧ, кг | Стартова маса, кг | Ключова особливість |
|---|---|---|---|---|
| х-31п (базова) | 110 | 87–90 | ~600 | Модульні ГСН, прийнята 1988 року |
| х-31пд | 180–250 | 110 | 715 | Широкосмугова ГСН, серія з 2012 року |
| х-31пк | 110 | підвищена | ~715 | Неконтактний датчик «Крапля» для антен на щоглах до 15 м |
Дані наведено на основі відкритих технічних джерел, зокрема missilery.info.
Кожна нова версія зберігала габарити і носії, але отримувала кращу електроніку та дальність. Це дозволило російським ВКС розширити зону придушення ППО без зміни парку літаків.
Носії та тактика застосування
х-31п підвішують на уніфіковані пускові пристрої АКУ-58. Основні носії — винищувачі Су-27, Су-30, Су-35, МіГ-29 і МіГ-35. У 2025 році з’явилися кадри, де Су-35С несе одразу дві такі ракети під час патрулювання над півднем України.
Типова тактика — пуск з безпечної відстані на середній або великій висоті. Ракета набирає висоту за програмою, потім розвертається на ціль і пікірує. Висока середня швидкість 600–700 м/с скорочує час реакції оборонної сторони до мінімуму. При цьому носій може не заходити глибоко в зону ураження українських ЗРК.
х-31п у війні в Україні: реальні епізоди
З перших місяців повномасштабного вторгнення російські війська активно використовували х-31п проти української протиповітряної оборони. У 2022 році фіксували пуски по Житомирській області, Одесі та Київщині. Деякі ракети були збиті, інші вразили цивільні об’єкти після промаху по радарах.
У 2025 році застосування тривало. У ніч на 21 квітня російські сили застосували дві х-31п разом з крилатою ракетою «Онікс» та великою кількістю дронів. Подібні комбіновані удари спрямовані на те, щоб спочатку «осліпити» радари, а потім прорватися до цілей ударними БпЛА та іншими засобами.
Українські зенітні підрозділи демонструють здатність перехоплювати ці швидкісні цілі. Сучасні комплекси Patriot та SAMP/T, а також модернізовані радянські системи в поєднанні з засобами радіоелектронної боротьби дають змогу знищувати х-31п на підльоті. Висока швидкість ракети — це і перевага, і обмеження: траєкторія передбачуваніша, ніж у дозвукових крилатих ракет, а час на маневр мінімальний.
Чим відповідає Україна: протидія швидкісним протирадіолокаційним ракетам
Ефективна боротьба з х-31п вимагає комплексного підходу. По-перше, це максимальна мобільність радарів і жорстка дисципліна випромінювання — радар вмикається лише на короткий час і змінює позицію. По-друге, використання сучасних зенітних ракетних комплексів з активними головками самонаведення та високою швидкістю перехоплення. По-третє, засоби радіоелектронної боротьби, які можуть створювати перешкоди або імітувати фальшиві цілі.
Українські сили неодноразово показували, що навіть за наявності таких ракет у противника ППО залишається дієвою. Кожен збитий пуск х-31п — це не лише врятована техніка, а й сигнал, що система придушення ППО ворога працює не ідеально.
Цікаві факти про х-31п
Перша у світі серійна тактична ракета з прямоточним двигуном. Саме ця особливість дозволила досягти стабільної надзвукової швидкості на всій траєкторії без надмірної маси пального.
Американці купували російські ракети-мішені MA-31. На базі протикорабельної версії Х-31А створили мішень для випробувань власних систем ППО — США придбали кілька десятків таких виробів наприкінці 1990-х.
Розробка велася спеціально проти американських ЗРК. Інженери орієнтувалися на радари Patriot, Improved Hawk і Nike Hercules — саме тому частотні діапазони головок самонаведення підбиралися з урахуванням цих систем.
Бойове хрещення — 2008 рік у Грузії. За деякими даними, саме х-31п застосували проти грузинських радарів під час конфлікту в Південній Осетії.
Китайська копія — YJ-91. КНР створила власну версію на базі технологій Х-31 і активно використовує її на винищувачах-бомбардувальниках JH-7.
Технологія х-31п продовжує еволюціонувати. Кожна нова модифікація — це черговий крок у вічному протистоянні засобів нападу та захисту. Для фахівців з протиповітряної оборони розуміння принципів роботи таких ракет залишається критично важливим: знати, як саме «чує» і «бачить» ворог, — означає краще захищати небо.
