За якихось сім кілометрів на північний захід від Одеси розкинулася водойма, яку місцеві ласкаво називають степовим морем. Хаджибейський лиман — це 70 квадратних кілометрів солонуватої води, чорний цілющий мул на дні, рибалки з удочками вздовж берегів і легенди, що сягають часів татарського воєначальника Бек-Хаджі-бея.

Цей естуарний велетень довжиною понад 30 кілометрів — водночас лікувальний курорт, рибне господарство, природне дзеркало й живий індикатор екологічних змін. Його доля складна: лиман то втрачає зв’язок із Чорним морем, то знову штучно поповнюється, то солонішає, то прісніє. Розберімося, чим він живе сьогодні, у 2026 році, і чому за ним пильно стежать науковці.

Тут переплелися географія, історія, гідрологія і туризм — і кожен пласт варто розгорнути окремо, бо без одного не зрозуміти іншого.

Географія та основні параметри водойми

Хаджибейський лиман витягнувся з північного заходу на південний схід вузькою стрічкою — наче хтось великим пензлем провів дугу степом. Його довжина становить приблизно 31 кілометр, ширина коливається від пів кілометра у вузьких місцях до 3,5 кілометра в найширшій частині, а середня — близько 2,5 км. Глибина сягає 15 метрів, хоча в окремих ямах опускається до 16-ти; середня ж лише 2,5 метра — водойма доволі мілка.

Особливість лиману — його закритий характер: від Чорного моря він відокремлений Куяльницько-Хаджибейським пересипом, піщано-черепашниковою смугою завдовжки близько 5 кілометрів і завширшки 4,5 кілометра. Природного водообміну з морем сьогодні немає — лише штучне поповнення через канали.

Береги лиману адміністративно належать до Одеського, Роздільнянського і Березівського районів Одеської області. Колись сюди впадала ціла мережа степових річок, але час і людська діяльність зробили свою справу: тепер у водойму несе свої скромні води лише Малий Куяльник, та й той улітку часто пересихає, перетворюючись на тонку нитку серед очерету.

Дані наведено за матеріалами української Вікіпедії та Туристичного порталу Одеси. Цифри сезонно коливаються — особливо рівень води і солоність, які залежать від опадів і скидів очисних споруд.

Походження назви та сторінки історії

Слово «хаджі» арабською означає мусульманина, який здійснив паломництво до Мекки. За найпоширенішою версією, гідронім походить від назви укріплення Хаджибей (іноді його ще називали Коцюбіїв), що існувало з XIV століття на місці нинішньої Одеси. Засновником фортеці одні джерела вважають подільського шляхтича Коцюбу-Якушинського, інші — татарського воєначальника Бек-Хаджі-бея. Обидві версії досі співіснують у науковій літературі.

А ось що цікаво: археологи та історики переконані — у давнину сучасний лиман був морською гаванню. У IV–III століттях до нашої ери Хаджибейський і сусідній Куяльницький лимани вільно сполучалися з Чорним морем, і вітрильні та гребні судна заходили туди як у природну затоку. Підтвердження — старовинні якорі, які знаходять на дні. Пересип, що нині відокремлює воду від моря, утворився відносно недавно за геологічними мірками.

У середні віки лиман був справжньою скарбницею солі. Сюди їхали чумаки за «білим золотом» — не лише до Криму, а й сюди, на околиці майбутньої Одеси. Запорізькі козаки використовували солевидобуток для торгівлі та власних потреб. А з 1843 року тут зародилось грязелікування: чорний мул із дна лиману почали застосовувати в медичних цілях, і незабаром Хаджибей здобув славу серйозного бальнеологічного курорту.

Гідрологія, солоність і екологічна динаміка

Хаджибейський лиман — водойма зі складною й нестабільною гідрологією. До середини ХХ століття його солоність трималася на рівні 20–25 ‰ — майже як у відкритому морі, тому в ньому чудово почувалися морські види: камбала-глоса, бички, мідії, краби. Потім почалися скиди прісних вод зі станції біологічного очищення стічних вод Одеси, і солоність обвалилася до 5–6 ‰. Лиман із солонуватого фактично перетворився на прісноводну водойму.

Ця трансформація запустила ефект доміно: морська іхтіофауна почала зникати, її місце посіли прісноводні риби. Камбалу, бичків і трав’яну креветку замістили окунь, судак, короп, товстолобик, білий амур, а також піленгас — далекосхідний акліматизант, який добре прижився у новому середовищі.

Але історія на цьому не закінчилась. Дослідження Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії Держрибагентства, проведені у 2025 році, зафіксували нову тривожну тенденцію: рівень води падає, а мінералізація зростає. Промислові улови складаються переважно з коропа та амура, популяція місцевої креветки скорочується, натомість швидко поширюється чужорідний вид. Зимові виміри 2025 року показали температуру води 4,5°С, солоність 6,4–6,6 ‰, насичення киснем 8 мг/л — параметри начебто непогані, але загальна динаміка водойми викликає у фахівців питання.

Чому це важливо? Лиман — це не просто красива водойма, а індикатор стану всього басейну. Падіння рівня і зростання солоності можуть свідчити про:

• зменшення кількості опадів і пересихання Малого Куяльника як головної притоки;
• скорочення скидів прісних вод із очисних споруд;
• посилене випаровування внаслідок кліматичних змін;
• порушення гідрологічного балансу між пересипом і ґрунтовими водами.

Кожен із цих чинників діє не сам по собі, а в сукупності — і саме тому моніторинг лиману виходить за межі суто наукового інтересу. Це питання збереження унікальної екосистеми, від якої залежать і рибні господарства, і курортна галузь, і просто естетика степового пейзажу.

Флора, фауна та рибний світ

Береги Хаджибейського лиману вкриті степовим різнотрав’ям — типовою рослинністю причорноморського степу. Подекуди ростуть острівці маслинки сріблястої, яку народ називає єрусалимською вербою за сріблясте листя. Трапляються виходи каменю на поверхню, хвойні насадження, луги з квітучими чагарниками. Водна гладь місцями зарослі очеретом і рогозом — раєм для водоплавних птахів.

Орнітологи цінують лиман як притулок для багатьох рідкісних птахів. Це місце зупинки на міграційному шляху і гніздування для качок, чапель, куликів, мартинів. Любителі спостерігати за птахами знаходять тут роздолля цілий рік, особливо навесні та восени.

Іхтіофауна — окрема пісня. На лимані діє спеціальне товарно-рибне господарство, яке цілеспрямовано формує склад риби через регулярне зариблення. У структурі промислових виловів за останні роки переважали піленгас, рослиноїдні (товстолобик, білий амур) і карась. Також тут водяться судак, короп (сазан), окунь, бички, креветки Palaemon elegans і краби Rhithropanopeus harrisii. Восени 2025 року у водойму випустили нову партію коропа й товстолобика — спробу підтримати рибну продуктивність попри несприятливі умови.

Для рибалок-любителів лиман — це справжнє ельдорадо. Місцеві знають конкретні точки, де клює судак на джиг, де навесні береться короп на бойл, а де ввечері виходить на полювання щука. Атмосфера — особлива: жодних хвиль, тиша, степовий вітер, і лише поплавок розрізає дзеркало води.

Курортне лікування та цілющі грязі

Дно Хаджибейського лиману вкрите шаром чорного мулу — характерної сульфідної мулової грязі, яка вже понад півтора століття використовується в медичних цілях. Грязелікування на лимані ведеться офіційно з 1843 року, коли тут відкрилися перші водогрязелікарні. У ХХ столітті на базі лиманських грязей сформувалися кілька курортно-санаторних установ.

Найвідоміший серед них — санаторій «Хаджибей» в Усатовому. Це дитячий заклад на 200 місць, спеціалізується на захворюваннях опорно-рухового апарату та наслідках певних патологій нервової системи. При санаторії працює дитяча неврологічна клініка Одеського НДІ курортології. На грязях лиману також базується курорт «Холодна Балка». Послуги стандартні для бальнеологічних центрів: грязьові аплікації, йодо-бромні ванни на ропі лиману, фізіотерапія, лікувальна фізкультура.

Цілющі властивості хаджибейської грязі обумовлені її складом: вона містить сірководень, мінеральні солі, біологічно активні органічні речовини та мікроелементи. Це робить її ефективною при артрозах, артритах, радикуліті, наслідках травм і деяких шкірних захворюваннях.

Курортна інфраструктура нині мінімальна порівняно з епохою розквіту — війна, економічні труднощі та екологічні зміни внесли свої корективи. Проте лиман залишається одним із небагатьох доступних місць поряд з Одесою, де можна поєднати лікування, рибалку й відпочинок без виїзду далеко за межі агломерації.

Туризм та можливості відпочинку

Влітку береги лиману оживають. Дачні масиви Усатового, Холодної Балки, Великої Балки, Нерубайського, Протопопівки заповнюються одеситами, що тікають від міської спеки. Піщана коса перетворюється на імпровізовану парковку — машини стоять впритул одна до одної. Люди приїжджають просто на день: скупатися в теплій воді, помазатися грязюкою, посмажити шашлик, порибалити.

Які активності реально доступні на лимані сьогодні:

• пляжний відпочинок — вода тут прогрівається швидше, ніж у морі, і вже у травні комфортна для купання;
• аматорська риболовля — на спінінг, поплавкову вудку, фідер; популярна як з берега, так і з човна;
• грязелікування у санаторіях або «диким» способом — багато хто просто намащується мулом і лежить на сонці;
• пішохідний туризм уздовж берегів — мальовничі краєвиди, степ, обриви, виходи скель;
• орнітологічні спостереження, особливо в період міграцій;
• фотопрогулянки — заходи сонця над лиманом мають культовий статус у місцевих фотографів.

Кожна з цих активностей не потребує спеціального дозволу чи дорогого спорядження — лиман залишається доступним і демократичним місцем відпочинку. Це його велика перевага порівняно з закритими морськими курортами.

Сучасний стан, виклики та перспективи

Хаджибейський лиман у 2026 році — водойма під тиском. З одного боку, наукові моніторинги фіксують зменшення рівня води і зростання солоності, що загрожує сформованій за останні десятиліття прісноводній екосистемі. З іншого — триває зариблення, працюють санаторії, рибалки продовжують виходити на воду, а дачники планують літні сезони.

Загрози, з якими стикається лиман:

• посилене випаровування і зменшення опадів через зміни клімату;
• пересихання притоки — Малого Куяльника;
• забруднення з фермерських господарств у верхів’ях;
• скорочення популяцій місцевих видів і поширення інвазивних;
• загальний антропогенний тиск унаслідок близькості до Одеської агломерації.

Кожна з цих проблем має конкретні наслідки: від падіння рибних уловів до погіршення якості грязей, від втрати орнітологічної цінності до зниження туристичного потенціалу. Без системного підходу — моніторингу, штучного водообміну з морем, контролю скидів — лиман ризикує повторити сумну долю обмілілих водойм регіону.

Попри всі складнощі, Хаджибейський лиман зберігає унікальну поєднання природної мальовничості, лікувального потенціалу й історичної глибини. Це не просто водойма — це жива хроніка взаємодії людини і степу, моря і річок, традицій і сучасних викликів.

Якщо вам колись доведеться їхати з Одеси на північ — обов’язково зупиніться на березі. Подивіться, як вітер ганяє брижі по солонуватій воді, як над очеретом злітають чаплі, як степ непомітно переходить у воду. Цей пейзаж не потребує реклами — він говорить сам за себе. І хочеться, щоб через десять і через сто років наступні покоління мали змогу побачити те саме степове море під боком Одеси.