Чернівецька область, відома всім як Буковина, тримає антирекорд за рівнем середньої заробітної плати серед усіх регіонів України. У січні 2026 року тут фіксували 19 984 гривні на місяць — цифра, яка шокує навіть на тлі загальноукраїнського показника. Ця невелика західна область з карпатськими краєвидами та багатою культурною спадщиною вже десятиліттями бореться з глибокими структурними проблемами, які війна лише загострила, але не створила з нуля.

Бідність тут не просто цифри в статистиці — це щоденна реальність для тисяч сімей у гірських селах і невеликих містечках. Низькі доходи, відтік молоді за кордон і обмежені можливості для бізнесу формують замкнене коло. Водночас Буковина має унікальний потенціал: природа, туризм і близькість до кордону з Румунією та ЄС могли б стати трампліном, якби держава та місцева влада вклали в це реальні зусилля.

У цій статті ми розберемо, чому саме Чернівецька область опинилася на дні рейтингу, порівняємо її з іншими регіонами, проаналізуємо причини та покажемо, що реально можна змінити вже сьогодні. Дані актуальні на травень 2026 року і базуються на офіційній статистиці.

Актуальні економічні показники: цифри, які говорять самі за себе

Середня заробітна плата в Чернівецькій області у січні 2026 року склала 19 984 гривні — найнижчий показник по Україні. Для порівняння, у Києві цей рівень перевищує 43 тисячі, а в Київській області — майже 29 тисяч. Кіровоградська область йде пліч-о-пліч з Буковиною, але саме Чернівецька стабільно тримає пальму першості в антирейтингу вже кілька років поспіль.

Наявний дохід на одну особу також один з найнижчих. Люди тут витрачають більшу частину грошей на базові потреби: їжу, комунальні послуги та транспорт. Багато сімей тримаються за рахунок підсобних господарств, пенсій родичів або сезонної роботи в Польщі та Румунії. Війна додала тиску — частина бізнесів, які переїжджали на Захід у 2022–2023 роках, обирали Львівщину чи Івано-Франківщину, а не Буковину.

Ось як виглядає порівняння зарплат у найбідніших і найбагатших регіонах станом на початок 2026 року:

Дані взято з офіційної статистики Держстату. Цифри показують, наскільки глибокий розрив між столицею та периферією.

Історичні корені бідності: чому Буковина завжди була на узбіччі

Буковина — це не просто територія. Це край, де століттями перепліталися культури: австрійська, румунська, українська, єврейська. Колишня частина Австро-Угорської імперії подарувала Чернівцям неймовірну архітектуру, але не промисловість. Після Другої світової війни регіон став аграрним придатком Радянського Союзу. Гори обмежували розвиток важкої промисловості, а віддаленість від великих транспортних артерій не сприяла інвестиціям.

У 1990-х і 2000-х роках ситуація не покращилася. Приватний бізнес розвивався повільно, а держава більше уваги приділяла східним промисловим регіонам. Туризм міг стати рятівним колом — Чернівці з їхньою резиденцією митрополитів і карпатськими маршрутами приваблюють гостей, — але інфраструктура залишалася на рівні 90-х. Дороги, готелі, сервіс — все це вимагало коштів, яких не було.

Війна 2022 року не зруйнувала Буковину фізично, як Донеччину чи Херсонщину, але вдарила економічно. Багато чоловіків мобілізували, молодь продовжувала виїжджати на заробітки, а бізнеси шукали спокійніші місця. Результат — ще більша концентрація бідності в сільській місцевості, де люди тримаються за городи і корів.

Щоденне життя на Буковині: історії, які не потрапляють у новини

Уявіть село в горах, де до найближчого міста — година петлястою дорогою. Жінка середнього віку доїть корову о п’ятій ранку, щоб продати молоко на ринку за копійки. Її чоловік працює на лісопилці за 12 тисяч гривень. Діти навчаються онлайн, бо школа в сусідньому селі закрилася через брак учнів. Це не вигадка — це реальність тисяч буковинських родин у 2026 році.

Молодь виїжджає. За останні п’ять років область втратила значну частину працездатного населення. Хто залишається — часто працює в сфері послуг або сільському господарстві. Туризм дає сезонний заробіток: влітку і восени гості заповнюють маленькі готелі в Путилі чи Вижниці, але взимку — тиша. Пенсіонери живуть на 4–5 тисяч гривень і допомагають дітям продуктами з городу.

Позитив теж є. Люди тут неймовірно гостинні, зберігають традиції — вишиванки, коломийки, карпатську кухню. Чернівці залишаються культурною перлиною з університетом, театрами і фестивалями. Але культура не годує, якщо немає робочих місць з достойною оплатою.

Порівняння з іншими «кандидатами» на звання найбідніших

Кіровоградська область йде пліч-о-пліч за зарплатами, але там більше рівнин і потенціалу для агробізнесу. Чернігівська і Сумська області страждають від близькості до кордону з Росією — постійні обстріли, евакуація, зруйнована інфраструктура. Закарпаття, яке колись теж вважалося бідним, трохи виросло завдяки туризму і релокації бізнесів.

Буковина відрізняється тим, що її бідність більш «хронічна». Вона не пов’язана з війною безпосередньо, а з географією, відсутністю великих підприємств і слабким державним управлінням. Навіть у 2024–2025 роках, коли частина західних регіонів отримала інвестиції, Чернівецька область залишилася осторонь.

• Переваги Буковини: красива природа, близькість до ЄС, культурна спадщина, екологічно чисті продукти.
• Недоліки: гірський рельєф ускладнює логістику, низька індустріалізація, відтік кадрів, слабка інфраструктура.

Ці фактори роблять регіон унікальним у своєму відставанні, але й дають шанс на прорив.

Причини, які тримають область на дні: глибокий розбір

По-перше, структура економіки. Близько 40% зайнятих працюють у сільському господарстві та лісовому господарстві — секторах з традиційно низькими доходами. Промисловість слабка, IT-сектор тільки починає розвиватися в Чернівцях, але масштабу немає.

По-друге, демографія. Населення старіє, молодь їде. За даними останніх років, область втрачає тисячі людей щороку. Це зменшує податкову базу і робить місцеві бюджети ще біднішими.

По-третє, інвестиційний клімат. Інвестори обирають регіони з кращою логістикою і більшим ринком. Буковина залишається на узбіччі. Навіть гранти від ЄС і держави часто осідають у сусідніх областях.

Війна додала інфляцію, зростання цін на енергоносії та проблеми з логістикою. Але головне — брак системного підходу до розвитку периферії.

Що далі: реальні шляхи виходу з бідності для Буковини

Потенціал є величезний. Карпати — це не тільки краса, а й зелений туризм, екотуризм, агротуризм. Розвиток органічного землеробства, крафтових продуктів і еко-готелів міг би дати стабільні доходи. Близькість до Румунії дозволяє розвивати прикордонну торгівлю і спільні проєкти.

IT і віддалена робота — ще один шанс. Чернівці вже мають університет, який готує спеціалістів. Якби влада створила коворкінги, податкові пільги і швидкий інтернет по всій області, молодь могла б повертатися.

Для звичайних людей порада проста: розвивати власний мікробізнес — від продажу домашніх сирів і меду до гідів по карпатських стежках. Держава має підтримувати грантами і кредитами. Інвесторам варто дивитися на Буковину саме зараз — земля дешева, конкуренція низька, а віддача може бути високою.

Буковина — це не приречена територія. Це регіон з душею, який просто потребує свіжого подиху і розумної політики. Поки цифри залишаються низькими, люди тут продовжують мріяти про краще життя. І багато хто вже робить перші кроки до змін.