Олександр Сєнкевич народився 4 лютого 1982 року в Миколаєві — місті корабелів, портів і незламного характеру. Він пройшов шлях від IT-підприємця та викладача комп’ютерної графіки до наймолодшого на момент обрання мера обласного центру України, який уже майже одинадцять років керує містом через політичні бурі, економічні злами та повномасштабну війну. Його історія — це поєднання точності програміста, рішучості лідера та глибокої прив’язаності до рідного краю.

У 2015 році Сєнкевич сенсаційно переміг на виборах, а у 2020-му підтвердив мандат. Під час вторгнення 2022 року він залишився в місті, коли багато хто виїжджав, координуючи оборону, водопостачання та зв’язок з жителями через Telegram. Сьогодні, у 2026 році, мер активно будує модель прозорого відновлення, залучаючи багатомільйонну допомогу Данії та впроваджуючи корпоративні стандарти управління комунальними підприємствами. Його підхід поєднує технологічну чіткість із людяністю — якості, які рідко зустрічаються в одному політику.

Сєнкевич не просто керує містом. Він формує приклад того, як прифронтовий регіон може перетворювати виклики на можливості: від ліквідації незаконних МАФів до першого в Україні відкритого реєстру міжнародної допомоги та стратегічного партнерства з європейськими донорами.

Дитинство та освіта в серці кораблебудівного краю

Миколаїв завжди був містом, де метал і вода диктували ритм життя. Тут народжувалися кораблі для всього світу, а вулиці пахли фарбою й соляним вітром з лиману. У такому середовищі 1982 року з’явився Олександр Сєнкевич. Батьки розлучилися рано — батько пішов із сім’ї, коли сину було шість. Мати виховувала сама. Це сформувало характер: самостійність, відповідальність і вміння покладатися лише на себе.

У 1997 році він закінчив миколаївську загальноосвітню школу № 10. Потім два роки провчився в муніципальному колегіумі. Але справжній поворот стався, коли він обрав комп’ютерні науки. У 1999–2004 роках навчався на факультеті комп’ютерних наук Чорноморського національного університету імені Петра Могили. Спеціальність — «Інтелектуальні системи прийняття рішень». У 2007-му здобув магістерський ступінь у Міжнародному науково-навчальному комплексі «Інститут прикладного системного аналізу» Національного технічного університету України «КПІ».

Чому саме комп’ютери в регіоні, де домінувало суднобудування? Сєнкевич бачив майбутнє не тільки в металі, а й у даних. Технології дозволяли моделювати складні процеси, оптимізувати ресурси та приймати рішення на основі фактів, а не емоцій. Ці навички пізніше стали його головною зброєю в політиці.

Від IT-бізнесу до громадської активності

Після навчання Сєнкевич не пішов у великі корпорації. Він створював власні проєкти. Співзаснував ТОВ «Квадролоджик» — компанію з розробки програмного забезпечення. Очолював ТОВ «Блінк Ріекшен Інтернешенел». Працював технічним директором, а згодом директором ПП «Лєда», що займалося монтажем протипожежних систем. Паралельно викладав комп’ютерну графіку та вебпрограмування у миколаївській філії Комп’ютерної академії «ШАГ».

Це був період формування стилю: точність, системність, нульова толерантність до хаосу. Програміст звик, що код або працює, або ні. Напіврішення не існує. Такий підхід він переніс у громадську діяльність.

У 2014 році, ще до обрання мером, Сєнкевич очолив громадську організацію «Голос громади». Проєкт «Прозорий бюджет» блокував витрати на десятки мільйонів гривень, які вважалися сумнівними. Він активно консультував миколаївців зі створення ОСББ — об’єднань співвласників багатоквартирних будинків. Для багатьох це був перший досвід реального контролю над власним житлом. Місто поступово вчилося жити за новими правилами.

Сенсаційні вибори 2015 року

У травні 2014-го Сєнкевич уперше балотувався на посаду міського голови. Посів п’яте місце з 4,76 % голосів. Це був лише розігрів. Наступного року все змінилося.

Вибори 2015-го стали класичною історією андердога. Основними суперниками вважалися чинний мер Юрій Гранатуров та кандидат від «Оппозиційного блоку» Ігор Дятлов. У першому турі Сєнкевич несподівано вийшов у другий, випередивши Гранатурова всього на 408 голосів. У другому турі 15 листопада він набрав 80 636 голосів — 54,9 %. Дятлов — 43,28 %.

Кампанія Сєнкевича будувалася на живих зустрічах, волонтерах і простій обіцянці: зробити владу прозорою, а місто — чистішим. Він обіцяв перетворити Миколаїв на «український Гамбург» — потужний логістичний центр. Суперник уникав дебатів і запускав чутки. Сєнкевич просто ходив дворами й говорив з людьми. Це спрацювало.

24 листопада 2015 року він офіційно став міським головою. Наймолодшим мером обласного центру в країні на той момент.

Випробування владою: криза 2017 року

Робота почалася з чищення. У 2016–2017 роках ліквідували 160 незаконних МАФів та 360 білбордів. «Будкоград» відступав. Місто почало дихати вільніше.

Але 5 жовтня 2017 року стався серйозний удар. Миколаївська міська рада, де більшість складали депутати колишньої Партії регіонів, ухвалила рішення про недовіру меру. З 42 присутніх — 42 голоси «за». Ініціатором виступив голова обласної державної адміністрації Олексій Савченко. Рішення підписали 9 жовтня.

Сєнкевич не зламався. Він звернувся до суду. Центральний районний суд Миколаєва визнав рішення ради недійсним. Мер залишився на посаді. Ця історія показала: нова хвиля політиків після Майдану зіткнулася з системним опором старої еліти. Суд став інструментом захисту демократії на місцевому рівні. Для Сєнкевича це стало уроком — іноді треба боротися не тільки за проєкти, а й за саме право працювати.

Другий термін і підготовка до найбільшого випробування

22 листопада 2020 року Сєнкевич переміг у другому турі виборів, набравши підтримку проти кандидата від ОПЗЖ. Мандат підтверджено. Місто продовжувало реформи: підтримка ОСББ, прозорий бюджет, боротьба з хаотичною забудовою.

8 грудня 2021 року його нагородили орденом «За заслуги» III ступеня — за внесок у місцеве самоврядування. А вже 6 березня 2022-го, посеред війни, — орденом «За мужність» III ступеня.

2022 рік: «Капітан не покидає корабель»

24 лютого 2022-го Росія почала повномасштабне вторгнення. Сєнкевич відправив дружину Катерину та двох дітей у безпечніше місце. Сам залишився. Пізніше він пояснював це просто: «Я не покину борт, бо капітан залишається останнім».

Миколаїв опинився на шляху російських військ, що просувалися з боку Херсона. Місто готувалося до оборони. Сєнкевич та інші посадовці були готові брати до рук зброю — у кабінеті зберігалися автомати, сам мер мав пістолет. Він публічно заявляв, що місто готове до війни, хоча українським військам бракувало постачання.

Оборона вдалася. Російські сили не змогли захопити Миколаїв. Але почалися регулярні ракетні удари. У червні 2022-го Сєнкевич отримував повідомлення від російських військових з пропозиціями «здати місто». Він відповідав коротко і зневажливо: мер не вирішує питання капітуляції.

Окремий виклик — вода. Росіяни зруйнували трубопровід, що постачав дніпровську воду. Довелося переходити на воду з Південного Бугу. Вона була солонішою, але місто вижило. Сєнкевич щодня спілкувався з жителями через Telegram-канал. Це стало головним каналом правдивої інформації в умовах інформаційного хаосу.

Населення скоротилося з майже 480 тисяч до близько 430 тисяч до середини 2023-го. Бюджетні надходження впали вдвічі. Але місто не зупинилося.

Відновлення під обстрілами: прозорість як головна зброя

Після активної фази боїв почалася нова війна — за відновлення. Сєнкевич зробив ставку на прозорість. Миколаїв став першим містом в Україні, яке опублікувало дані про міжнародну фінансову допомогу у машиночитному форматі. Разом з іноземними партнерами провели «integrity assessments» комунальних підприємств — перевірки на доброчесність. У водоканалі та інших структурах впровадили елементи корпоративного управління.

Це не просто PR. Прозорість стала умовою довіри донорів. Без неї іноземні компанії та уряди не ризикували б вкладати кошти.

Особливо потужним стало партнерство з Данією. Візит прем’єр-міністра Метте Фредеріксен у квітні 2023 року став поворотним. Данія взяла шефство над відновленням регіону. До 2028 року планується виділити понад 225 мільйонів євро. Уже відремонтовано десятки багатоповерхівок, соціальні об’єкти, облаштовано укриття в школах. У 2025 році Данія підтвердила намір щорічно інвестувати близько 75 мільйонів євро в економіку та інфраструктуру області.

Сєнкевич активно бере участь у цих переговорах. Місто не просто отримує гроші — воно вчиться ефективно їх використовувати.

Сєнкевич неодноразово підкреслював: прозорість — це не просто чесність. Це інструмент виживання та розвитку в умовах, коли довіра донорів вирішує долю цілих кварталів.

Особисте життя та людський вимір лідера

За публічною роллю стоїть звичайна людина. Одружений з Катериною Сєнкевич. Батько двох дітей. Родина — головна опора. Коли в 2022-му довелося евакуювати близьких, це стало особистим випробуванням. Сєнкевич рідко говорить про емоції, але його дії говорять голосніше: він обрав місто над особистим спокоєм.

У деклараціях за 2024–2025 роки видно зростання сімейних доходів та заощаджень. Водночас мер отримує зарплату близько 1,1 млн грн на рік (до відрахувань). Це офіційні цифри, які публікуються відповідно до закону. Для прифронтового міста такі декларації — ще один елемент довіри.

Сьогодення та погляд уперед

У 2025–2026 роках Сєнкевич продовжує роботу. Місто передає військовим FPV-дрони — у 2025-му вдвічі більше, ніж попереднього року. Триває відновлення житла, соціальних об’єктів та укриттів. Планується модернізація шкіл, створення зон відпочинку та навіть amusement park на півдні міста.

Миколаїв зберігає амбіцію стати сучасним логістичним та інноваційним центром. Досвід воєнних років показав: місто вміє виживати. Досвід прозорого управління та міжнародного партнерства показує — воно вміє розвиватися.

Сєнкевич залишається на посаді. Він не шукає нових посад чи гучних заяв. Він просто продовжує те, що почав одинадцять років тому: робити Миколаїв кращим — чесно, системно і до кінця. Капітан усе ще на борту. І корабель, попри все, тримається курсу.