UJ-22 Airborne — це багатоцільовий безпілотний авіаційний комплекс українського виробництва, створений компанією УкрДжет. Він виконує завдання розвідки, спостереження, пошуково-рятувальних операцій і нанесення ударів по живій силі, бронетехніці та наземних об’єктах. Комплекс здатен працювати вдень і вночі, у будь-яку пору року, у простих і складних метеоумовах, навіть за активної радіоелектронної боротьби супротивника.

Завдяки поєднанню керованого режиму на відстані до 100 км та автономного польоту до 800 км дрон стає ефективним інструментом для глибоких місій. Ударна версія несе до 20 кг корисного навантаження — від потужної оптоелектронної станції з камерою 64 мегапікселі до некерованих авіаційних бомб чи внутрішньої бойової частини. Це дозволяє виконувати як тривалі розвідувальні рейди, так і односпрямовані атаки на критично важливі тилові цілі.

З 2022 року комплекс стоїть на озброєнні Збройних сил України. Він уже довів свою цінність у реальних бойових умовах, де поєднання простої конструкції, стійкості до перешкод і значної дальності дає змогу українським підрозділам діяти асиметрично та ефективно.

Від виставки до фронту: коротка історія UJ-22 Airborne

У червні 2021 року на міжнародній виставці «Зброя та безпека» в Києві компанія УкрДжет вперше показала публіці свій новий комплекс. Інженери створювали його з урахуванням реального досвіду бійців, які воювали на сході України ще з 2014 року. Вони добре розуміли, чого бракує наявним системам: більшої дальності, стійкості до глушіння сигналу та можливості нести різне корисне навантаження без переробки всього апарата.

Вже за рік після повномасштабного вторгнення UJ-22 Airborne опинився на озброєнні. Швидкий перехід від демонстратора до бойової машини став можливим завдяки компактній команді розробників і гнучкому підходу до виробництва. Один повний комплекс — наземна станція керування плюс два літальні апарати — збирають за кілька місяців. Навчання екіпажу займає близько місяця. Така швидкість виявилася критично важливою в умовах, коли традиційні оборонні підприємства не завжди встигали за потребами фронту.

Технічні характеристики: що робить дрон особливим

Комплекс побудований за класичною схемою легкого літака з тяговим гвинтом попереду, прямими крилами та нерухомим шасі. Це рішення забезпечує хорошу аеродинаміку, простоту обслуговування в польових умовах і достатню вантажопідйомність. Корпус виконаний переважно з композитних матеріалів, зокрема вуглецевого волокна, що зменшує вагу та помітність для радарів.

Ось основні параметри, зібрані з офіційних описів та відкритих джерел:

Ці цифри роблять UJ-22 Airborne одним із найбільших і найдальнобійніших апаратів свого класу серед українських розробок.

Конструкція та «невидимі» переваги

Дрон виглядає як зменшена копія легкого поршневого літака. Тяговий гвинт спереду, прямі крила, фіксоване шасі — усе просто і надійно. Така схема дає кілька важливих переваг у бойових умовах. По-перше, поршневий бензиновий двигун економічний і простий у ремонті навіть у польових майстернях. По-друге, фіксоване шасі дозволяє злітати і сідати на ґрунтові майданчики довжиною всього 50–100 метрів. По-третє, композитний корпус зменшує ефективну поверхню розсіювання, роблячи апарат менш помітним для радарів.

Найцікавіша технічна особливість — система інерційної навігації Xens. Коли супротивник глушить GPS, дрон не втрачає орієнтацію. Акселерометри та гіроскопи «відчувають» кожен рух і обчислюють положення в просторі, ніби внутрішній компас. Разом із зашифрованими каналами зв’язку (мікрохвильовим і УКХ) це дозволяє зберігати керування навіть у зоні активної радіоелектронної боротьби. Наземна станція розміщується в автомобілі підвищеної прохідності з системами кондиціонування та опалення — оператори працюють у відносному комфорті, а антена автоматично супроводжує апарат.

Озброєння та варіанти навантаження

UJ-22 Airborne — справжній «трансформер». У розвідувальній конфігурації він несе потужну камеру 64 мегапікселі з передачею відео в реальному часі (роздільна здатність до 5 см на піксель) та оптоелектронну станцію. Оператор бачить детальну картину місцевості навіть уночі.

У ударному варіанті під крилами з’являються точки підвіски. Найпоширеніший варіант — чотири 82-мм мінометні міни або шість бойових частин від РПГ-7 з адаптованим оперенням для стабілізації під час скидання. Точність некерованого боєприпасу з висоти 700 метрів становить близько 10 метрів — цілком достатньо для ураження живої сили та легкої бронетехніки. Якщо ціль не знайдено або боєприпаси залишилися, дрон може повернутися на базу або скинути їх у безпечному місці — це важлива деталь, що зменшує ризики для цивільного населення та власного екіпажу.

Є й повністю «односпрямований» варіант: замість бомб у фюзеляж встановлюють бойову частину масою близько 20 кг. У такому режимі дальність зростає, бо не потрібно паливо на зворотний шлях. Саме таку конфігурацію, ймовірно, використовували під час рейдів на підмосковні цілі.

Бойовий досвід: від передової до околиць Москви

Перші підтверджені випадки бойового застосування датуються 2022 роком. У березні російські джерела опублікували відео знищення одного апарата комплексом «Панцир-С». Дрон ніс авіаційні бомби та міни. Це стало одним із перших публічних доказів того, що українська промисловість уже випускає власні ударні безпілотники.

Найгучніший епізод стався 28 лютого 2023 року. У Московській області, неподалік селища Губастово (близько 100 км від Москви), місцевий житель знайшов уламки дрона з чітким маркуванням UJ-22 Airborne. Відстань від українського кордону перевищувала 460 км. Цей випадок наочно показав, що українські дрони здатні долати величезні відстані і з’являтися над стратегічно важливими районами Росії.

Станом на початок 2025 року, за відкритими даними Oryx, візуально підтверджено втрату Україною двох таких апаратів. Це свідчить про те, що комплекс використовується обережно і переважно для високопріоритетних завдань. Попри відносно невелику кількість втрат у публічному просторі, UJ-22 Airborne став частиною ширшої стратегії України — використання відносно недорогих, але далекобійних засобів для тиску на тил супротивника, змушуючи його розпорошувати засоби ППО та підвищувати напругу в російському суспільстві.

Як виглядає типова місія

Екіпаж з чотирьох осіб розгортає комплекс за 10 хвилин. Пілот і оператор корисного навантаження сідають у підготовлений позашляховик. Дрон злітає з ґрунтового майданчика. У межах 100 км зв’язок двосторонній: можна змінювати маршрут, наводити камеру, скидати бомби в реальному часі. Далі апарат переходить в автономний режим — летить за заздалегідь закладеною програмою, використовуючи інерційну навігацію та барометричний висотомір.

Якщо місія розвідувальна, дрон повертається з картою місцевості та відеоматеріалами. Якщо ударна — або скидає боєприпаси з розрахункової точки, або йде на таран у камікадзе-варіанті. Після посадки (або повернення) апарат готують до повторного вильоту всього за три хвилини. Така швидкість циклу «зліт — виконання — повторна підготовка» робить комплекс дуже гнучким інструментом для динамічної війни.

Місце UJ-22 Airborne у сучасній війні

UJ-22 Airborne — не найшвидший і не найпотужніший дрон у світі. Його сила в іншому: у вдалому поєднанні дальності, корисного навантаження, стійкості до перешкод і низької вартості виробництва. У той час як великі країни покладаються на дорогі крилаті ракети або реактивні дрони, Україна показала, що навіть невелика інженерна команда може створити зброю, здатну впливати на стратегічний рівень.

Порівняно з FPV-дронами UJ-22 Airborne пропонує набагато більшу дальність і тривалість польоту. Порівняно з реактивними апаратами — значно нижчу вартість і простоту експлуатації. Він заповнює важливу нішу між «дешевими» FPV та «дорогими» крилатими ракетами. Саме тому такі системи стали невід’ємною частиною української доктрини асиметричної війни — коли якість і винахідливість компенсують чисельну перевагу супротивника.

Сьогодні деталі про поточне виробництво та масштаби застосування залишаються обмеженими з міркувань безпеки. Проте сам факт, що дрон, представлений у 2021 році, вже встиг залишити слід за сотні кілометрів від лінії фронту, говорить сам за себе. Українська інженерна думка продовжує шукати нові рішення, а UJ-22 Airborne — один із яскравих прикладів того, як ідея, народжена на стику цивільних технологій і фронтового досвіду, перетворюється на реальний інструмент захисту.