У сучасній Україні відмова від складання військової присяги не стає автоматичним «стоп-краном», який виводить людину з-під дії законів про військову службу. Верховний Суд України у своїх постановах 2025 року чітко роз’яснив: для громадян, призваних під час мобілізації на особливий період, початок проходження служби настає з дня відправлення до військової частини з територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Присяга залишається важливим ритуалом, але не юридичним тригером для виникнення статусу військовослужбовця.

Така позиція створює чітку картину: навіть без проголошення слів клятви на особу поширюються всі вимоги статутів, накази командирів і відповідальність за їх невиконання. Водночас сама відмова тягне дисциплінарні наслідки, а в комбінації з подальшою непокорою — кримінальні ризики. Релігійні чи моральні переконання, які спонукають до відмови, суди враховують обмежено, особливо коли йдеться про захист держави в умовах тривалої агресії. Ця стаття детально розбирає механізми, реальні сценарії та практичні нюанси, щоб читач розумів як формальний бік, так і людський вимір ситуації.

Текст військової присяги та її глибокий символізм

Офіційний текст, закріплений у Статуті внутрішньої служби Збройних Сил України, звучить так: «Я, (прізвище, ім’я та по батькові), вступаю на військову службу і урочисто присягаю Українському народові завжди бути йому вірним і відданим, обороняти Україну, захищати її суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність, сумлінно і чесно виконувати військовий обов’язок, накази командирів, неухильно додержуватися Конституції України та законів України, зберігати державну таємницю. Присягаю виконувати свої обов’язки в інтересах співвітчизників. Присягаю ніколи не зрадити Українському народові!»

Ці слова не просто формальність. Вони створюють моральний і психологічний зв’язок між воїном та суспільством, яке довіряє йому зброю. Уявіть момент церемонії: стройова коробка, прапор, гімн, командир нагадує про відповідальність перед батьками, дітьми та земляками, які чекають захисту. Кожен, хто вимовляє «Присягаю!», ніби ставить особистий підпис під історією, що пишеться прямо зараз. Для багатьох це емоційний рубікон — після нього відступити важче не лише юридично, а й у власних очах.

Історично текст еволюціонував. У 1991 році його затвердили постановою Верховної Ради, пізніше доповнили положеннями про оборону суверенітету та територіальної цілісності. Сьогодні присяга відображає реалії гібридної та повномасштабної війни: акцент на непохитності, збереженні таємниці та вірності народу, а не абстрактній державі.

Коли саме розпочинається військова служба: буква закону

Стаття 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо вказує: для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації на особливий період, початком проходження служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Прийняття присяги тут не згадується як обов’язкова умова.

Це важливе уточнення для мобілізованих. Людина вже вважається військовослужбовцем з моменту, коли автобус або потяг виїхав з ТЦК до частини. Вона отримує статус, обмундирування, зброю та підпадає під дію статутів. Присяга — це традиція, ритуал єднання, але не юридичний «стартовий постріл». Для контрактників чи курсантів момент зарахування до списків частини теж передує присязі.

Така конструкція закону захищає боєздатність: армія не може дозволити собі «вікно», коли людина формально ще не солдат, але вже в системі. Водночас це означає, що відмова від присяги не скасовує обов’язків — вона лише додає нову проблему.

Позиція Верховного Суду: ключові рішення 2025 року

У січні-лютому 2025 року Верховний Суд розглянув низку справ, де обвинувачені посилалися на відсутність присяги як на підставу для невиконання наказів. У справі № 233/2667/23 та аналогічних касаційних провадженнях суд чітко сформулював: закон не пов’язує факт прийняття військової присяги з початком проходження військової служби. Відмова категорично відмовитися від присяги розцінюється як дія, що підриває боєготовність підрозділу та авторитет Збройних Сил.

У конкретному випадку солдат, мобілізований у 2023-му, відмовився від присяги, посилаючись на відсутність належної підготовки, а згодом не виконав бойове розпорядження про прибуття на позиції. Суди нижчих інстанцій засудили його за непокору (стаття 402 Кримінального кодексу). Верховний Суд залишив вирок у силі, наголосивши, що службові розслідування зафіксували свідоме нехтування вимогами статуту. Така позиція стала орієнтиром для всіх судів: присяга важлива, але її відсутність не скасовує статусу військовослужбовця.

Дисциплінарні та кримінальні наслідки: що реально загрожує

Сама по собі відмова від присяги найчастіше тягне дисциплінарну відповідальність. Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (стаття 45), командир зобов’язаний нагадати військовослужбовцю про обов’язки та за потреби накласти стягнення. На практиці це може бути догана, сувора догана або інші заходи, передбачені статутом. Процедура зазвичай включає доповідь, службове розслідування та наказ командира частини.

Якщо відмова переростає в невиконання наказів, ситуація ускладнюється. Непокора (стаття 402 КК України) вже кримінальна стаття. Самовільне залишення частини чи місця служби (стаття 407) теж. У воєнний час покарання жорсткіші, а судова практика показує, що суди не вважають відсутність присяги поважною причиною для виправдання. Деякі юристи попереджають: у поєднанні з іншими діями відмову можуть кваліфікувати як ухилення від військової служби, хоча прямої статті саме за «відмову від присяги» немає.

Ключовий момент: дисциплінарне стягнення — це не кінець історії. Воно фіксується в особовій справі, впливає на просування по службі та може стати підставою для суворіших заходів при повторних порушеннях.

Релігійні переконання та альтернативна служба: що каже практика

Конституція України (стаття 35) гарантує право на альтернативну (невійськову) службу, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням. Закон «Про альтернативну (невійськову) службу» 1991 року формально передбачає таку можливість. Проте судова практика 2024–2026 років показує: під час мобілізації та воєнного стану це право реалізувати вкрай складно.

Верховний Суд у кількох справах (зокрема щодо Свідків Єгови та адвентистів сьомого дня) наголосив: релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення від конституційного обов’язку захищати державу в умовах агресії. Альтернативна служба, на думку судів, передбачена переважно для мирного часу та строкової служби. Справи про притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 336 КК (ухилення від призову) продовжуються. Деякі справи дійшли до Конституційного Суду, де триває розгляд конституційності обмежень.

Міжнародні організації фіксують випадки переслідування conscientious objectors в Україні. Водночас українська позиція зрозуміла: у країні, де йде війна на виживання, держава не може дозволити масове «виключення» з мобілізації за релігійною ознакою. Для людини з глибокими переконаннями це створює важкий моральний конфлікт — між вірою та законом.

Як проходить церемонія присяги і що відбувається при відмові

Типова церемонія в частині виглядає урочисто. Військовослужбовці шикуються на плацу, лунає гімн, командир або старший офіцер зачитує текст. Кожен по черзі або хором вимовляє «Присягаю!». Деякі частини практикують індивідуальне проголошення з підписом під текстом присяги та врученням пам’ятного листка. Атмосфера напружена й піднесена одночасно — багато хто згадує, що в цей момент відчуває реальну відповідальність за товаришів.

Якщо хтось відмовляється або мовчить, реакція миттєва. Командир, як правило, зупиняє церемонію для цієї особи, проводить розмову, фіксує факт у рапорті. Далі — службове розслідування, пояснення письмово, накладення дисциплінарного стягнення. У підрозділі це може викликати хвилю обговорень: одні вважають таку позицію слабкістю, інші — принциповістю. Психологічний тиск реальний, особливо коли частина готується до бойових завдань.

Практичні поради та реальні сценарії

Якщо ви або близька людина вже опинилися в ситуації, коли присяга стає питанням, перше правило — не діяти імпульсивно. Документуйте всі етапи: повістки, рішення ВЛК, накази про відправлення. Зверніться до військового адвоката, який спеціалізується на справах мобілізації та має досвід у Верховному Суді. Іноді вдається знайти інші законні підстави для відстрочки чи звільнення (стан здоров’я, сімейні обставини, бронювання), які не пов’язані безпосередньо з присягою.

Важливо розуміти: відмова від присяги сама по собі не дає «зеленого світла» для залишення частини. Навпаки — вона фіксує вас у системі з додатковим маркером. Багато хто, хто пройшов цей шлях, згодом шкодує про емоційні рішення, прийняті під тиском страху чи сумнівів. Водночас є й ті, хто свідомо обирає цей шлях через глибокі переконання і готовий нести всі наслідки.

Інші контексти відмови від присяги

Хоча військова присяга домінує в публічному дискурсі 2025–2026 років, існують й інші ситуації. При набутті громадянства України іноземцями раніше обговорювалися проєкти запровадження присяги громадянина — відмова в такому випадку означала б відмову в громадянстві. Для народних депутатів, суддів чи інших посадових осіб присяга є обов’язковою умовою вступу на посаду; без неї повноваження не набуваються.

Ці випадки рідше потрапляють у заголовки, але принцип схожий: присяга — це не просто слова, а юридичний акт, який запускає механізм відповідальності та повноважень.

У 2026 році, коли країна продовжує захищатися, тема відмови від присяги залишається гострою і багатогранною. Вона стосується не лише законів, а й совісті, довіри в колективі та особистого вибору кожної людини. Закон дає чіткі орієнтири, судова практика їх закріплює, а реальне життя додає емоційну глибину, яку не передати жодним текстом. Розуміння цих механізмів допомагає тим, хто стоїть перед вибором, і тим, хто намагається підтримати близьких у найскладніші моменти.