Що вам потрібно знати про заповіт: Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи щодо долі її майна на випадок смерті, яке має юридичну силу лише при нотаріальному посвідченні та дотриманні суворих вимог українського законодавства. Він дозволяє вам розпорядитися своїм майном так, як ви цього бажаєте, але законодавство захищає права вразливих осіб, установивши обов’язкову частку в спадщині. Правильно складений заповіт — це найефективніший спосіб уникнути сімейних конфліктів і забезпечити реалізацію ваших останніх побажань. Останні зміни у спадковому праві (2024 рік) спростили деякі процедури і розширили можливості для тих, хто складає заповіт.

Що насправді означає заповіт і чому він важливіший, ніж думають люди

Багато хто розглядає заповіт як щось не термінове, якось відкладає цю справу на потім. Однак це один з найважливіших документів, який ви можете скласти впродовж свого життя. Заповіт — це не просто папірець, це фіксація вашої волі на випадок, коли ви не зможете висловити її більше ніяким іншим способом.

За законодавством України заповіт є особистим розпорядженням фізичної особи на випадок своєї смерті. Це означає, що тільки ви особисто можете скласти заповіт, ніхто не може зробити це замість вас, навіть якщо ви надаєте комусь з рідних дорученість на інші справи.

Без заповіту ваше майно буде розділено за законом — це означає, що спадкоємці першої черги (діти, чоловік або дружина, батьки) отримають його в порядку, визначеному законодавством, а не в порядку, який бажали б ви. Якщо ж у вас нестандартна ситуація — ви хочете повторно одружитися, але маєте дітей від першого шлюбу, бажаєте передати частину майна благодійній організації або близькому другові, не лишаючи його близьким родичам, — заповіт стає необхідністю.

Основні вимоги до складання заповіту: як не допустити помилок

Заповіт не можна скласти просто так, в’їхавши в блокнот чи набравши текст на комп’ютері. Закон встановлює суворі вимоги, і недотримання хоча б однієї з них може привести до того, що заповіт буде визнаний недійсним.

По-перше, складати заповіт може лише дорослої, психічно здорова особа. Вам мають бути 18 років, ви повинні мати повну цивільну дієздатність (тобто не бути цивільно обмеженою особою), усвідомлювати значення своїх дій і мати можливість керувати ними. Якщо на момент складання заповіту ви були у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, це пізніше може стати підставою для визнання заповіту недійсним. Практика показує, що суди дуже скрупульозно перевіряють цей момент, тому краще складати заповіт в ясний розум і свідомість.

По-друге, складання заповіту через представника не допускається — для складання заповіту потрібна особиста присутність, через посередників і представників за дорученням заповіт не складається. Це означає, що у нотаріуса у вас повинна бути особиста присутність. Якщо ви серйозно хворі і не можете прийти до нотаріуса, нотаріус може виїхати до вас додому, але особиста явка — обов’язкова умова.

По-третє, заповіт підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню. Ви не можете скласти дійсний заповіт навіть в присутності десяти свідків, якщо він не буде посвідчений нотаріусом. Винятків є дуже мало — під час воєнного стану командир військового формування або уповноважена ним особа можуть посвідчити заповіт. Але у мирний час — тільки нотаріус.

По-четверте, заповіт мають складатися в письмовій формі, на офіційному бланку нотаріуса, з обов’язковою вказівкою дати і місця його складання. Заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншою уповноваженою на те особою.

На практиці процес виглядає так: ви приходите до нотаріуса, говорите йому, що хочете скласти заповіт, він проводить з вами бесіду, щоб переконатися, що ви дійсно розумієте, що робите, потім ви за його участю складаєте текст заповіту, він читає його вам вголос, ви проходите всі необхідні реквізити, підписуєте, а нотаріус ставить печатку і посвідчувальний напис.

Кого можна назвати спадкоємцем у заповіті

Однією з переваг заповіту є те, що ви можете назвати спадкоємцем практично будь-кого. Це не обов’язково мають бути ваші рідні. Спадкоємцями за заповітом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини; юридичні особи та інші учасники цивільних відносин можуть бути спадкоємцями лише за заповітом.

Це означає, що за заповітом ви можете передати майно:

• своїм дітям, близьким рідним
• дальшим родичам, з якими ви особливо близькі
• друзям, сусідам чи будь-яким іншим физичним особам, без огляду на родинні стосунки
• благодійним організаціям або іншим юридичним особам (тільки за заповітом, а не за законом)
• органам місцевого самоврядування або навіть іноземним державам (у теорії, хоча така практика в Україні рідка)

Однак будьте обережні: малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Це означає, що навіть якщо ви захочете позбавити свою малолітню дитину спадщини, вона все одно отримає половину від того, що їй дісталася б при спадкуванні за законом.

Обов’язкова частка: як закон захищає вразливих членів сім’ї

Закон свідомо обмежує принцип свободи завіщання, встановлюючи обов’язкову частку для найвразливіших осіб. Це захист, який законодавець виробив на протязі століть, розуміючи, що розпорядження майном не повинне залишати без найнеобхідного дітей, батьків чи супруга, які залежали від заповідача.

Розмір обов’язкової частки становить половину від тієї частки, яку ця особа отримала б при спадкуванні за законом. Наприклад, якщо у вас двоє дітей і ви складаєте заповіт, де передаєте все своє майно благодійній організації, кожна дитина все одно отримає половину від половини спадщини (тобто чверть від усієї спадщини).

При визначенні обов’язкової частки слід враховувати, що обов’язкова частка визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом.

Однак є можливість для заповідача впливати на цей процес. Розмір обов’язкової частки може бути зменшений судом з урахуванням стосунків між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. Суд може зменшити обов’язкову частку, якщо буде доведено, що ця особа ухилялася від надання допомоги заповідачу, коли той був у тяжкому становищі.

Виконавець заповіту: той, хто перетворює вашу волю в реальність

Один з найменше зрозумілих але дуже важливих елементів заповіту — це призначення виконавця заповіту. Виконавець — це людина, яка відповідає за виконання всіх ваших розпоряджень після вашої смерті. Це не просто формальна посада; це вельми відповідальна робота, яка потребує часу, уваги та компетентності.

Виконавцем заповіту може бути призначена фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність. Ви можете призначити своїм виконавцем одного з спадкоємців, доброго друга, рідного, або навіть нотаріуса за спеціальною угодою. Виконавець не обов’язково має бути юристом або мати спеціальну освіту — головне, щоб ви йому довіряли.

Обов’язки виконавця досить широкі. Обов’язки виконавця визначенні у ст. 1290 ЦК України та в цілому мають на меті: забезпечити збереження спадкового майна; передати спадщину спадкоємцям відповідно до заповіту; виконати покладені спадкодавцем обов’язки (наприклад, сплатити борги, передати частину майла третім особам); у разі потреби звернутися до суду для вирішення спорів.

Виконавець заповіту має право на винагороду за свою роботу. Заповідач має право визначити у заповіті те майно (в натурі або у грошах), яке виконавець заповіту має право одержати зі складу спадщини як плату за виконання своїх повноважень; якщо розмір плати не визначений заповідачем, він може бути визначений за домовленістю виконавця заповіту та спадкоємців, а в разі спору – судом.

Однак правоумовляння виконавця заповіту обмежена часом. Повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена у заповіті.

Як скасувати або змінити заповіт

Ваша воля може змінитися, і закон передбачає для цього механізм. Заповідач має право змінити або скасувати заповіт у будь-який момент свого життя. Заповідач має право у будь-який момент скасувати або змінити заповіт, а також скласти новий; кожний наступний заповіт скасовує попередній повністю або в частині, що йому суперечить.

На практиці це означає, що якщо ви скласти перший заповіт, потім передумаєте і скласти новий, попередній буде скасований. Якщо ж новий заповіт змінює лише частину розпоряджень, то та частина, яка не змінена, залишається в силі. Усі зміни підлягають державній реєстрації, тому уповноважені органи завжди знають, який заповіт є актуальним.

Це дуже зручно, оскільки люди можуть змінювати свою волю залежно від життєвих обставин: може з’явитися новий хлопець чи дружина, розладнаються стосунки з дітьми, змінитися фінансова ситуація.

Секретний заповіт: коли приватність переважує

Існує цікава форма заповіту, яка мало кому відома — секретний заповіт. Це заповіт, зміст якого навіть нотаріус не буде знати. Особа, що склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусу; на конверті повинен бути підпис заповідача; нотаріус ставить підпис на конверті, скріплює його печаткою, в присутності заповідача поміщає конверт із підписами в інший конверт і опечатує.

Це корисно, якщо ви хочете зберегти повну приватність своїх розпоряджень навіть від нотаріуса. Однак треба знати, що sekretny zaповіт складніше перевіряти на дійсність після смерті заповідача, тому суди більш скрупульозно перевіряють дотримання всіх формальностей.

Недійсність заповіту: коли ваша воля не матиме юридичної сили

Часто люди лякаються того, що їхній заповіт могли б визнати недійсним. Це справедлива побоювання, адже недійсний заповіт просто не матиме ніякої юридичної сили.

Існує кілька категорій недійсності заповіту. Заповіт нікчемний, якщо він складений особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту), складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Для того, щоб заповіт був дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону, він повинен бути посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Однак судова практика показує, що суди виважено підходять до деяких технічних помилок. Наявність технічних помилок (описок) у заповіті не свідчить про порушення його форми та/або порядку посвідчення, а тому не є підставою для визнання заповіту недійсним, якщо волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі. Це означає, що якщо у тексті заповіту опинилась літаюча помилка, це не обов’язково призведе до визнання всього заповіту недійсним.

Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача; визнати заповіт недійсним можливо лише через суд, подавши позовну заяву до районного суду за місцем відкриття спадщини (смерті заповідача). Це означає, що те, чи буде заповіт успішно оскаржено, залежить від того, наскільки грунтовно він був складений і наскільки серйозно вам гроз судові позови від незадоволених спадкоємців.

Спадкування за заповітом та за законом: у чому різниця

Багато людей плутають поняття спадкування за заповітом та за законом. Це кардинально різні механізми передачі майна.

Спадщина за законом оформляється, коли спадкодавець не залишив заповіту; у такому разі на спадок можуть претендувати родичі за ступенем спорідненості. При спадкуванні за законом існує чітка черга: першу чергу складають діти, дружина (чоловік) та батьки; другу чергу — брати та сестри і батьки дідусів та бабусь (братання та сестричання); третю чергу — діди та бабусі, тітки та дядьки, і так далі.

Спадкування за заповітом дає вам контроль над процесом. Ви самі вирішуєте, кого i yобрати, у яких пропорціях розділити майно, встановити якісь умови для спадкоємців.

Останні зміни у законодавстві 2024 року

30 січня 2024 року вступили в силу нові правила відкриття спадщини у період дії воєнного стану. Ці зміни були необхідні, оскільки умови воєнного часу зробили неможливими стандартні процедури для багатьох людей.

Головні новації стосуються спрощення процедур під час воєнного стану. Командири військових формувань отримали право посвідчувати заповіти та деякі інші документи, що раніше був прерогативою виключно нотаріусів. Це допомогло воїнам та цивільним особам на окупованих територіях скласти заповіти без можливості звертатися до нотаріусів.

Крім того, були розширені строки для прийняття спадщини та подання документів, оскільки під час воєнного стану люди часто не мають можливості вчасно звернутися до нотаріуса або суду.

Практичні поради з складання заповіту

Якщо ви вирішили скласти заповіт, звертайтесь до досвідченого нотаріуса. Переважно вибрати нотаріуса при місцевій нотаріальній конторі за місцем вашого реєстрування або проживання. Припаситися кількома документами: паспортом, свідоцтвом про право на майно (якщо це нерухомість), рахунками та розписками, яки підтверджують ваше право на майно.

Перш ніж прийти до нотаріуса, чітко представляйте, що ви хочете зробити. Напишіть список того, яке майно ви хочете передати, кому його передати, у яких пропорціях. Призначте виконавця заповіту, якого ви довіряєте. Подумайте, чи є в вас особи, яким належить обов’язкова частка, і як це вплине на розподіл майна.

Якщо ваша ситуація складна, можете проконсультуватися з адвокатом перед звертанням до нотаріуса. Це коштуватиме грошей, але буде гарантією того, що заповіт буде складений правильно і не матиме уразливих місць для оскарження.

Не скупіться на нотаріальному посвідченні — це невелика вартість порівняно з цінністю документа, який гарантує реалізацію ваших побажань. Заповіт, складений у спеціалізованій нотаріальній конторі з досвідченим нотаріусом, матиме куди більше шансів уникнути судових позовів і розглядів.

Що робити, якщо ви підозрюєте, що заповіт недійсний

Якщо після смерті заповідача у вас виникли підозри, що заповіт був складений під впливом шантажу, обману або не відповідає дійсній волі покійного, ви можете звернутися до суду. Однак берітеся за це серйозно: оскарження заповіту потребує доказів, які повинні бути вельми переконливими.

Судовий процес про визнання заповіту недійсним може тривати місяці, потребувати залучення експертів, свідків, медичних документів та інших доказів. Готуйтесь до того, що це дорого і виснажливо. Але якщо ви впевнені у своїй правоті, це може бути єдиним способом захистити свої права або права членів своєї сім’ї.