Артроз не дає автоматичного звільнення від мобілізації. Рішення військово-лікарської комісії залежить від стадії захворювання, локалізації ураження, ступеня порушення функцій суглоба та об’єктивних даних обстеження. У легких формах, особливо на початковій стадії, чоловіків визнають придатними до служби, тоді як важкі зміни у великих суглобах можуть стати підставою для обмеженої придатності або повної непридатності з виключенням з військового обліку.

За критеріями Розкладу хвороб (Наказ Міністерства оборони України №402 з правками 2025 року) деформуючий артроз II стадії у великому суглобі з больовим синдромом найчастіше кваліфікується як пункт «б» статті 61. Це означає придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК, навчальних центрах, логістиці чи медичних підрозділах. Стадії III–IV з вираженим звуженням суглобової щілини, кістковими розростаннями та частими загостреннями підпадають під пункт «а» — непридатність.

Нижче розібрано механізм оцінки, необхідні обстеження та практичні аспекти, які допомагають підготуватися до ВЛК і зрозуміти реальні перспективи.

Механізм розвитку артрозу та його вплив на функціональність

Артроз, або остеоартроз, являє собою дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, при якому поступово руйнується суглобовий хрящ, виникають кісткові розростання (остеофіти) та порушується нормальна механіка руху. Процес починається з втрати еластичності хряща через вікові зміни, травми, надмірне навантаження або генетичну схильність. З часом хрящ стоншується, суглобова щілина звужується, а синовіальна оболонка запалюється, викликаючи біль і обмеження рухів.

У контексті мобілізації важливі саме великі суглоби — колінний (гонартроз), тазостегновий (коксартроз), плечовий і ліктьовий. Вони несуть основне навантаження під час маршу, фізичної підготовки чи несення служби. Маленькі суглоби (променево-зап’ястковий, гомілковостопний) рідко стають самостійною підставою для зміни категорії, якщо порушення функцій незначні. Біль, набряк і обмеження обсягу рухів оцінюють за таблицею функціональних показників: наприклад, згинання коліна менше 90° або розгинання з дефіцитом понад 10° свідчать про помірні порушення.

Рентгенологічна картина є ключовим об’єктивним критерієм. Стадія I — мінімальні зміни, щілина майже не змінена. Стадія II — звуження до 2–4 мм з початковими остеофітами. Стадії III–IV — щілина менше 2 мм, грубі розростання понад 2 мм, субхондральний склероз і деформація осі кінцівки. Ці дані, підтверджені МРТ або КТ за потреби, визначають пункт статті 61.

Стаття 61 Розкладу хвороб: точні критерії для артрозу

Постанова про ступінь придатності за статтею 61 приймається після стаціонарного обстеження та лікування, якщо є сумніви. Критерії чітко прописані в поясненнях до статті:

• Пункт «а» (непридатні до військової служби з виключенням з обліку): деформуючий артроз одного великого суглоба III–IV стадій (грубі кісткові розростання суглобових країв не менше 2 мм, руйнування хряща — ширина щілини менше 2 мм) з частими загостреннями (два і більше разів на рік), вираженим больовим синдромом та деформацією осі кінцівки.⁠Zakon.rada
• Пункт «б» (придатні до служби у частинах забезпечення, ТЦК, навчальних закладах, логістиці): деформуючий артроз одного великого суглоба II стадії (ширина суглобової щілини 2–4 мм на рентгенограмі) з больовим синдромом.
• Пункт «в» (придатні до військової служби): деформуючий артроз одного великого суглоба I стадії або зміни без помітного порушення функцій.

Якщо артроз поєднується з іншими патологіями (розриви менісків, хондромаляція хряща 3–4 ступеня, остеохондроз), комісія оцінює сумарний вплив на функцію. Постійний больовий синдром підтверджують скаргами, оглядом і, за потреби, даними денного стаціонару.

Порівняння стадій артрозу та категорій придатності

Дані таблиці базуються на Розкладі хвороб та поясненнях до статті 61 (Наказ МОУ №402). Комісія завжди враховує індивідуальні особливості.

Процес проходження ВЛК при артрозі: крок за кроком

Направлення на ВЛК видає ТЦК. Під час огляду ортопед-травматолог або хірург вивчає медичну документацію: виписки, рентгенограми, МРТ, висновки ревматолога. Якщо даних недостатньо, призначають стаціонарне обстеження у військовому госпіталі — зазвичай 5–10 днів.

Під час стаціонару проводять повторну рентгенографію, функціональні проби, аналіз крові на запалення. Больовий синдром фіксують щоденником скарг і об’єктивними даними. Рішення комісії оформлюють протоколом; його можна оскаржити в вищій ВЛК або суді протягом 30 днів.

Для початківців важливо зібрати повний пакет: амбулаторну картку, результати обстежень не старше 6 місяців, висновок профільного фахівця. Просунуті читачі знають, що супутні діагнози (гіпертонія, остеохондроз) посилюють аргументацію — комісія оцінює загальний стан.

Практичні рекомендації: як підготуватися та що робити далі

Якщо діагноз уже є, зверніться до ортопеда чи ревматолога заздалегідь. Регулярне лікування — хондропротектори, НПЗЗ, фізіотерапія, ЛФК — допомагає стабілізувати стан і задокументувати динаміку. Уникайте самолікування: тільки підтверджені записи в історії хвороби мають юридичну силу.

У разі мобілізації з обмеженою придатністю служба відбувається в умовах, де мінімізовано навантаження на суглоб (охорона, штабна робота, логістика). Важливо повідомити командування про діагноз — це дає право на адаптований графік.

Якщо рішення ВЛК здається необґрунтованим, збирайте додаткові докази: повторні рентгени, висновки незалежних експертів. У 2026 році електронна система ЕКОПФО полегшує обмін даними між цивільними і військовими лікарями.

Артроз — хронічне захворювання, яке прогресує повільно, але вимагає уважного ставлення. Своєчасна діагностика і правильна оцінка за статтею 61 дозволяють отримати справедливе рішення, що відповідає реальному стану здоров’я. У складних випадках консультація юриста, який спеціалізується на військово-медичних питаннях, допомагає уникнути непотрібних спорів.