Восьмого жовтня 2023 року українська культура втратила свій найніжніший голос. Ніна Матвієнко — народна артистка, Герой України, жінка, чий тембр сорок років тримав на собі український фольклор — пішла з життя за два дні до власного 76-річчя. Звістка про смерть прокотилася країною миттєво, а от відповідь на головне питання «що сталося» близькі дали лише через місяць.

Офіційну причину назвав зять співачки, музикант Арсен Мірзоян, у програмі «Слава+»: онкологічне захворювання. Хвороба тривала роками, але артистка ховала діагноз навіть від найближчих подруг — не хотіла, щоб її бачили слабкою. Останні майже два місяці життя вона провела в київській лікарні, пережила кілька важких операцій, та організм не витримав.

Нижче — детальна, перевірена хронологія: як розвивалася хвороба, чому родина так довго мовчала, як минали останні тижні і що залишила після себе жінка, яку Володимир Зеленський назвав володаркою «магічного голосу».

Офіційна причина смерті Ніни Матвієнко

Перші повідомлення 8 жовтня 2023 року не містили медичних деталей. Донька, Тоня Матвієнко, написала коротке прощальне слово в інстаграмі — без діагнозу, без подробиць. Така стриманість була свідомою: родина просила не множити чуток і поважати волю мами, яка завжди уникала розмов про власне здоров’я.

Аж у листопаді 2023-го Арсен Мірзоян, чоловік Тоні, дав інтерв’ю, де вперше вимовив це слово вголос — онкологія. За його розповіддю, теща ніколи не скаржилася, дотримувалася дієти, не вживала м’ясо й алкоголь, бігала сходами у 75 років. Тому погіршення стану наприкінці серпня 2023-го стало для родини абсолютним шоком — ніхто не уявляв, що хвороба вже зайшла так далеко.

Конкретну локалізацію пухлини та стадію офіційно не оприлюднювали. У публічних інтерв’ю звучало лише, що співачка перенесла кілька хірургічних втручань — за словами доньки, операції стосувалися шлунка та легень, але родина свідомо не вдається в медичні подробиці. За даними Енциклопедії Сучасної України, дата смерті — 8 жовтня 2023 року, місто Київ.

Чотири роки прихованої боротьби

Найбільш приголомшлива деталь стала відома з вуст самої Тоні Матвієнко: лікар, який вів Ніну Митрофанівну, повідомив родині, що хвороба існувала у співачки вже близько чотирьох років. Тобто симптоми тліли ще приблизно з 2019-го, але ані найближчі друзі, ані донька про діагноз не знали. Артистка трималася так, що оточення бачило лише її традиційну усмішку та незмінну активність.

Подруга з шістдесятирічним стажем, народна артистка Валентина Ковальська, у коментарі виданню «Обозреватель» згадувала: влітку 2023-го вони разом їздили на Буковину — на день народження Івана Миколайчука. Програма була виснажливою: ранкова зустріч, музей у рідному селі режисера, школа, вечірній захід. Ніна Матвієнко відстояла все. Жодного натяку на хворобу не було.

Хроніка останніх місяців

Серпень 2023-го став переламним. Восьмого числа того місяця співачці раптово стало погано — швидка відвезла її до лікарні. Син Андрій Гончар у розмові з журналістом Славою Дьоміним пригадував, що для всієї родини це здавалося неможливим: енергійна, спортивна, непитуща мама, яка до пенсійного віку зберегла дитячу прудкість, раптом опинилася на лікарняному ліжку.

Далі — операції, лікування, спроби стабілізувати стан. Тоня Матвієнко в інтерв’ю Олексію Суханову зізналася, що до палати приходила говорити з мамою, навіть коли та вже не відповідала: цілувала, плакала, розповідала про свої справи. Близько місяця стан коливався між надією та погіршенням. Подруги — Анжеліка Рудницька, Ольга Сумська — намагалися провідати, але артистка спочатку не хотіла приймати нікого, окрім жінок із сім’ї: принципово не дозволяла побачити себе слабкою.

Ніна Матвієнко свідомо приховувала діагноз від найближчого кола протягом кількох років — родина дізналася реальний стан речей лише за тижні до її смерті, коли організм уже не справлявся з хворобою.

Дані зведені на основі публічних інтерв’ю членів родини виданням УНІАН та ТСН, а також біографічної довідки Енциклопедії Сучасної України.

Останні зустрічі та слова

Арсен Мірзоян згадував свій останній візит до лікарні: він привіз ліки вночі, хотів сфотографувати тещу, та не встиг — Ніна Митрофанівна показувала йому жартівливі знаки рукою з прищіпкою на пальці й усміхалася. Питала тільки одне: «Коли це закінчиться?» У тій сцені — вся вона: гідність без скарг, гумор крізь біль, бажання не обтяжувати рідних своїм стражданням.

Син Андрій згадував передвоєнний момент 2022 року, коли мама обняла його в машині й сказала: «Вибач, що я тобі щось, можливо, не дала». Він тоді не зрозумів вагу цих слів. Тепер вони звучать як прощання — людини, яка інтуїтивно відчувала, що часу мало, і встигла попросити пробачення наперед.

Прощання і поховання

Прощальні церемонії розпочалися ввечері 10 жовтня — у день, коли Ніні Матвієнко мало б виповнитися 76. У Свято-Феодосіївському монастирі ПЦУ на вулиці Лаврській відбувалося всенічне читання псалтиря. Зранку 11 жовтня — заупокійна літургія і панахида. Тіло співачки на ніч перед похороном привезли у двір її дому — родина хотіла, щоб мама ще раз «побула вдома».

З 11:00 до 13:00 у Національній філармонії України на Володимирському узвозі тривало публічне прощання. Прийшли тисячі людей — від колег по сцені й артистів усіх поколінь до простих киян, які знали Ніну Митрофанівну лише по платівках і концертах. О 14:30 співачку поховали на Звіринецькому кладовищі — компактному напівзакритому некрополі біля монумента «Батьківщина-Мати», де спочивають видатні діячі української культури.

Третій президент Віктор Ющенко, який у 2006 році вручав їй зірку Героя України, та чинний президент Володимир Зеленський опублікували співчуття. У 2024 році артистці посмертно надали відзнаку Президента «Національна легенда України».

Що відомо про здоров’я і спосіб життя співачки

Парадокс ситуації в тому, що Ніна Матвієнко роками подавала приклад здорового способу життя. Не палила, не вживала алкоголю, відмовилася від м’яса, тримала спортивну форму, нянчилася з онуками. Її доньку нерідко питали в інтерв’ю, як мама зберігає енергію в семидесятилітньому віці — й Тоня відповідала просто: дисципліна, рух, любов до справи.

Лікарі, чиї коментарі наводили українські медіа, неодноразово підкреслювали загальну закономірність: онкологічні захворювання здатні роками розвиватися безсимптомно навіть у людей із бездоганними звичками. Саме тому профілактичні обстеження після 50 років вважаються ключовим інструментом ранньої діагностики. Випадок Ніни Матвієнко став для багатьох українців тригером — після її смерті в соцмережах фіксували сплеск розмов про важливість скринінгів.

Версії, які лунали в публічному просторі

Окрім медичної причини, у коментарях колег звучали емоційні версії. Співачка Оксана Муха, яка сама проходить лікування онкології, висловлювала містичне переконання, що такі хвороби начебто посилають заздрісники енергетичним шляхом. Інші згадували, що повномасштабне вторгнення стало для Ніни Митрофанівни тяжким емоційним ударом — вона активно підтримувала ЗСУ, виступала на благодійних заходах, переживала кожну новину з фронту.

Жодних медичних доказів того, що війна безпосередньо прискорила хворобу, немає. Але близькі визнають: останні півтора року життя минули в постійному стресі, а стрес для організму, який уже бореться з онкологією, точно не союзник.

Спадщина голосу

Понад 250 народних пісень і творів українських композиторів у репертуарі. Колядки, щедрівки, веснянки, плачі, балади, академічна музика. Альбом із піснями матері Антоніни Ільківни, записаний наприкінці 1970-х. Тріо «Золоті ключі». Гастролі у Мексиці, Канаді, США, Польщі, Кореї, Франції. Кінорóлі, культовий саундтрек до фільмів. «Квітка-душа», «Ой летіли дикі гуси», «Чорнобривцями засіяла» — пісні, які зараз TikTok-покоління перевідкриває через ремікси.

Ніна Матвієнко зробила те, що мало кому вдається в українській культурі: перетворила автентичний фольклор XVII–XVIII століть на сучасне, дихаюче, актуальне мистецтво — і передала його доньці, онуці, мільйонам слухачів.

Старший син Іван прийняв чернецтво під іменем Януарій — служив у Бахчисарайському Свято-Успенському монастирі, після окупації Криму переїхав до Ніжина. Середній син Андрій Гончар — мистецтвознавець. Молодша донька Тоня продовжує співати, виховує двох дочок — Уляну й Ніну, названу на честь бабусі. Сьомирічна онука Ніна на похороні не стримувала сліз — і саме в цій маленькій постаті, як писали тоді медіа, проглядав майбутній мостик голосу через покоління.

Смерть Ніни Матвієнко стала однією з найболючіших культурних втрат повномасштабної війни. Не від ракети, не від обстрілу — від хвороби, яку вона мовчки несла роками, бо вважала, що співачка не має права бути слабкою. У цій тиші — стільки ж сили, як у її голосі. А голос залишився: на платівках, у пам’яті країни, у виконанні доньки й онуки, у щемливому акорді «Квітки-душі», що тепер для багатьох звучить як її особисте прощання з нами.